Вовк і чапля
Вовк і чапля
Йшов голодний вовк. Він, бідний, так їсти хотів, що аж на очі не бачив. Йшов він, ішов, аж бачить — чапля стоїть.
Підкрався вовк тихенько — та й впіймав її!
Бачить чапля, що непереливки їй будуть, та й каже:
— Дозволь мені, вовчику-братику, хоч перед смертю потанцювати.
«Від цього мені шкоди не буде»,— подумав собі вовк і дозволив: — Танцюй, коли хочеш, тільки скоріш, а то я їсти хочу.
Чапля перед ним з ноги на ногу перескакує — танцює наче. Скаче, а сама потрошку в сторону відходить. А коли відійшла вже далеченько, крилами змахнула та й полетіла.
Вовк подививсь їй вслід та й думає: «І навіщо мені такі танці здалися, коли я їсти хочу!..»
