Вовк під вікном
Вовк під вікном
Ходив голодний вовк шукав собі що попоїсти. Забрів у село, куди не поткнеться — скрізь ворота закриті і собаки гавкають злі. Вовк з відчаю підійшов до крайньої хати, став біля вікна і слухає.
В хаті дитина плакала і вередувала. Мама сиділа біля неї, бавила її. Скільки вона не панькалася з малим, ніяк не могла утихомирити, дитина не переставала плакати. Тоді прийшла до кімнати баба та й почала дитину лякати:
— Цить малятко, не плач, а то зараз віддам вовкові. На вовче, ходи візьми Грицька!
Почувши це – вовк зрадів, уже налагодився їсти дитину, думав, що баба подасть йому через вікно.
Дитина злякалась слів бабиних, замовкла, тільки зрідка схлипувала, а баба почала його втішати:
— Грицько — молодець, він не буде плакати, я його не віддам вовкові. Ми вовка проженемо. Іди геть, вовче! Гриць плакати не буде. Ба який, хоче Грицька з'їсти. Тікай, вовче, від нас, а то як візьму кочергу, так і поб’ю нею!
Вовк як почув це, як давай тікати, то тільки курява від нього залишилась.
Прибіг до лісу та й думає собі: "Грець його зна як розуміти цих людей, то попоїсти обіцяють, то готові забити тебе, а кажуть ще, що люди розумні".
