Вовки – колядники

   Жив собі дід та баба, і мали вони семеро овець, собачку – жучку, котика – мурку, теличка – молодичка.

   Зимою на коляду баба на стіл накриває, а дід пішов шукати колядників. Йде-йде коли дивиться — ідуть вовки. А він їм і каже:

— Е-й вовки, ходіть до мене поколядуєте.

   Пішли вовки за дідом і прийшли до хати та й почали колядувати:

А у діда, а у баби
Семеро овець.
Песик-жучка,
Котик-мурка,
Теличка-молодичка.
Винось, діду, овечку.

   Крутився дід, вертівся. Нічого не поробиш, треба нести. Виніс дід вівцю. А вони знову почали колядувати:

А у діда, а у баби
Шестеро овець.
Песик-жучка,
Котик-мурка,
Теличка-молодичка.
Винось, діду, овечку.

   Виніс дід і другу вівцю, тоді колядники з'їли і знову колядують:

А у діда, а у баби
П’ятеро овець.
Песик-жучка,
Котик-мурка,
Теличка-молодичка.
Винось, діду, овечку.

   Виніс дід і третю вівцю, і з’їли вони і ту. І почали знов співати:

А у діда, а у баби
Четверо овець.
Песик-жучка,
Котик-мурка,
Теличка-молодичка.
Винось, діду, овечку.

   Виніс дід і четверту вівцю. І цю вівцю вовки зжерли, та й знову за своє:

А у діда, а у баби
Троє овець…

І так далі.

   Колядували, колядники до поки не поз’їдали усіх. Тоді прийшла черга до баби, та й знову вовки заспівали:

А у діда вівці були,

Він їх нам віддав.

Була в нього господарка

Він подарував,

Ще зосталась в нього бабця,

Бабця-молода,

Він нам бабу зараз скоро,

Винесе сюда.

   Як почув це дід він зразу спам’ятався нарешті та як схопив ломаку і як почав вовків проганяти, ледве вирвались вовки колядники із двора дідового живими.

   І жили собі дальше дід із бабою та й добра наживали, дід більше з вовками ніколи ніякої справи не мав.

повернутися до: Українські народні казки⇒