Вредне Слово

   Жила на світі тітонька, яку звали Мова, ― гарна хазяйка, ощадлива господиня і знатна майстриня. Було у тітоньки Мови безліч родичів. І всіх вона знала на ім’я, пам'ятала їхні дні народження і завжди пригощала солодким медом. Своїх родичів тітонька Мова дуже любила ― і сестричку Граматику, і племінника Апострофа, і внучку Кому. Всі родичі жили в мирі та злагоді.

   Та, як говориться, нема лісу без вовка, а села без лихого чоловіка. Був у тітоньки Мови родич, внучатий племінничок двоюрідного брата, якого звали Вредне Слово. Ой і вредним був цей Вредне Слово! Багато вредних слів знав і ні за що ні про що ображав добрих людей, а потім ще над ними насміхався.

   Ось зберуться всі родичі, сядуть пити чай і співати пісні, а Вредне Слово починає чіплятися:

― А чому у тебе, тітонько Мово, вимова шепелява? У тебе що, рот – шепелюн, чи що? ― і сміється голосно, насміхається.

Або пристане до дядечка Дієслова:

― Ну, чому ти питаєш весь час: «Що робити? Що зробити?» Уже набрид всім, а ти все питаєш і питаєш!

   Одного разу тітонька Рима, молодша дочка тітоньки Мови, придумала про Вредне Слово віршик:

Вредне Слово ― помилкове.

Вредно мати Вредне Слово.

Вредне Слово шкодить мові.

Вредне Слово – без любові!

   Але найгірше було те, що Вредне Слово любив чіплятися до хлопчиків та дівчаток. Коли вчепиться, то Вредне Слово змушує дітей говорити погані та злі слова, замість того, щоб говорити слова хороші і добрі.

   Ось, наприклад, запитає мама донечку Олесю: «А що ти сьогодні робила в садочку, доню?» А Вредне Слово ― тут як тут, вже вчепився до дівчинки. І замість того, щоб поговорити з мамою ввічливо, дівчинка починає вередувати: «Нічого! Не скажу!» І про що б мама далі ні питала, Олеся відповідає одне і те ж: «Не скажу!» Ось який він вредний, цей Вредне Слово!

   Або Івасик грається з іграшками, а Сашко підходить до нього і питає: «У що граєшся?» І тут Вредне Слово не дрімає ― хвать, і вчепився за Івасика. І тоді Івасик грубо кричить у відповідь: «Нічого, відійди!» І все це провина Вредного Слова!

   У Вредного Слова був братик, дуже схожий на нього зовні, та тільки зовсім інший за характером. Звали братика Добре Слово.

   Умів Добре Слово всіх втішити і здружити. Варто було до будь-якої суперечки залучити Добре Слово ― як суперечки змовкали. Тому всі Добре Слово любили.

   Одного разу Вредному Слову набридло, що Добре Слово хвалять і люблять, а його ― цураються й уникають. І вирішив він провчити Добре Слово і закидати його вредними словами.

   Та ось тільки нічого йому не вдалося ― Добре Слово відповів добром, і сварки не вийшло.

   З тих пір Вредне Слово таїться та підступно нападає ― роздивиться у всі боки, чи не видно Доброго Слова, і підкрадається до людей, сварить їх і насміхається.

   Тому, мій любий, будь дуже обережним! Стеж пильно, щоб Вредне Слово не підкрався до тебе нишком і не образив твоїх рідних і друзів. Краще завжди зазивай Добре Слово ― адже його люблять всі.

А віршик тітоньки Рими запам'ятай:

Вредне Слово – помилкове.

Вредно мати Вредне Слово.

Вредне Слово шкодить мові.

Вредне Слово – без любові! 

повернутися до: Українські народні казки⇒

2 Responses to “Вредне Слово”