Як бідняк грошей від Бога випросив
Як бідняк грошей від Бога випросив
Було де не було, в сімдесят сьомій державі, за скляною горою, за Черленим морем. Так би держалися вороги на силах, як пісок на вилах.
Жив собі один бідний чоловік. Весь час ходив під хрест молитися. І просив він від Бога рівно сто крон. Та просив так, щоб з грошей не хибив ані гелер.
Багатий пан проходив повз хрест і чув молитву. Хотів багач перевірити бідняка. Поклав коло хреста рівно вісім десяток, заховався в кукурудзі й дивиться, що той буде чинити. Підняв бідняк гроші, полічив і каже:
— Боже, Боже! Як видно, і в тебе не все гаразд! Бо коли б ти мався краще, ти дав би мені рівно стільки, скільки прошу.
І на цьому слові бідняк поклав гроші до кишені. Приступив пан до бідного чоловіка й говорить:
— Чоловіче, віддай гроші. Вони — мої.
— Гроші дав мені сам Бог!
— Не Бог, а я! Я хотів тебе перевірити, чи дотримаєш слова. Бо ти молився і просив: «Боже, дай мені рівно сто крон!» А тут хибить рівно дві десятки.
— Коби в Бога було більше грошей, він мені дав би їх! Гроші мої, не говоріть, пане, дурницю!
Сварилися, сварилися бідняк і багатий пан. Ні до чого договоритися не могли, й закінчилася сварка тим, що пан подав на бідняка до суду.
Не мав бідний чоловік у чому з’явитися перед лицем судді — був дуже убогий. Прийшов до пана й каже йому:
— Ви на мене подали до суду. Я голий. Коли хочете, щоб з’явився на суд, позичте мені одежу.
Пан хотів, щоб бідняк став перед ним на суді, одежу йому позичив.
По дорозі бідний чоловік загорнув до ряднини камінь і заховав його під пахвою.
Слухали судді скаргу багатого пана й поглядали на відповідача, бо помітили, що той весь час тримає щось під пахвою.
— Скажи, як було? — питають судді чоловіка.
— Було так… Коло хреста я знайшов вісімдесят корон. Бо я кожного дня ходив молитися Богу, щоб кинув грошей. Та пан до мене причепився, ніби гроші його. Пан ще може піти на мене напастю і сказати, що його й ця одежа, що на мені!..
Пан схопився і скрикнув:
— Одежа моя!
— Видите, пане суддя?
Судді подумали, що в пана не всі вдома. Порадилися й присудили гроші чоловікові. Підтвердили судді й те, що одяг не панів, а відповідача перед судом. Так чоловік виграв суд.
Коли чоловік збирався іти додому, судді покликали його до себе.
— Ти щось іще до нас маєш? — хитро спитав суддя, сподіваючись, що чоловік тримає для панів винагороду.
Вийняв чоловік цеглину і показує.
— Для чого тобі цеглина?
— Коли б ви присудили гроші панові, я би вам цією цеглиною голови порозбивав.
Судді цього не сподівалися. Перелякані й сердиті, прогнали чоловіка додому, а панові порадили більше не чіпати його.
