Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Як Брехач і Побрехач пана обікрали, а попа живого вкрали

Як Брехач і Побрехач пана обікрали, 
а попа живого вкрали

   Були собі Брехач і Побрехач. Здибалися раз на дорозі, а Брехач каже:

— Ти знаєш, я такого птаха бачив, що як зніс яйце, то дванадцятеро людей не могли підняти.

А Побрехач:

— Так, так. Я того птаха бачив. Він як сів на хату, то та відразу розсунулася, лише дах залишився.

А Брехач каже:

— Більше нічого не бачив?

— Бачив, — каже Побрехач, — як чоловік зрубав головку капусти, то дванадцять пар волів везли на торг. А як пустився іти дощ та як відірвав листок, то все місто сховалося.

   От порозумілися Брехач і Побрехач та йдуть собі далі. Порадилися, де би то що вкрасти.

   Ідуть вони та ідуть. Але заблукали до одного пана. А він мав слугу Яся, що все казки перед сном говорив. А той Ясь пішов десь на прогулянку.

От Брехач тихо зайшов до коридору, а там через двері з покою.

— То ти, Ясю?

— Я, — каже Брехач.

— То скажи щось мені.

— Та хіба про Брехача та Побрехача.

— Та хай буде, — каже пан.

— От був собі Брехач та Побрехач, — каже Брехач. — Та прийшли вони до одного багатого пана пізно.

   А сам через вікно подає Побрехачу одяг із шафи, шаплик і відра, міхи із збіжжям.

— Ну, ну? — допитує пан.

— Вкрали цілу шафу одягу, — каже Брехач.

— Вкрали, кажеш?

— І міх пшениці вкрали.

   А пан на ліжку аж підскакує із дивниці. Як ті злодії так тихо все вкрали.

   Коли дивиться Брехач — іде Ясь. Вони з Побрехачем сховались на городі і все добро закопали.

   Але приходять вони через тиждень на те місце, сіли в кропиві коло паркана та й слухають, що пан каже. А він мало не плаче, бо його брат, священиком робить, на ціле село сміявся, як пана ограбували, а він був у хаті.

   Змилосердилися Брехач з Побрехачем над паном. Повернули йому все добро і пішли шукати попа.

   І що вони придумали: пішли убрід, наловили шістсот раків, насукали з воску шістсот свічок і причепили ті свічки до раків, позасвічували та й пустили раків уночі до церкви.

   Брехач надів на себе попове убрання та й править. Виходить піп надвір, коли чує: хтось у церкві співає, ніби править за мертвим.

Іде він, відкриває двері, а Брехач відразу до нього.

— Я — святий Гавриїл. Прийшов до тебе, взяти тебе живцем до неба, бо добре служив громаді.

Піп спудився, приходить захеканий до хати та й каже до жінки.

— Лагоди мені чисту сорочку, бо я іду до неба. Прийшов щойно святий Гавриїл і наказав, аби я вже був готовий.

Зібрався піп, прийшов до церкви, а Брехач каже.

— Святий отче, залазьте в отой міх, аби ніхто не смів бачити, як ми будемо летіти до неба.

   Брехач з Побрехачем зав'язали міх, витягли через поріг попа та й тягнуть через плоти. Натовкли добре, натовкли, аж принесли під хату до його брата. Причепили до верху грушки і пустили. А міх то вгору, то вдолину. А піп звідти.

— Йой, як-то я вже високо залетів. Правда, святий Гавриїле?

— Правда, правда, — каже пан, що вийшов з хати.— Як прилетиш з неба, то аби більше реготався з мене, бо будемо з того рахунок здавати.

 

повернутися до: Українські народні казки⇒  

Додати коментар