Як дядько чорта дурив і діжку грошей від нього здобув
Як дядько чорта дурив і діжку
грошей від нього здобув
Був собі бідний чоловік, не мав за що жити, бо не було в нього ні землі, ні худоби. Пішов якось він у ліс лико дерти. А чорт побачив. Приходить до нього й питає:
— Що ти робиш?
— Деру лико!
— Навіщо?
— Буду плести сітки та ловити чортів!
— То й мене зловиш?
— А ти ж думав, що як? От тільки – стережися!
— Не лови мене, я тобі дам бочку грошей!
— Занеси ж мені додому.
Чорт узяв і заніс. Питається:
— Коли будеш ловити?
— Завтра.
Ось на другий день приходить чорт, а мужик уже плете мотуззя.
— Що ти робиш?— знову питає.
— А бач, плету сітки на старих чортів, а молодих і так половлю!
— А коли будеш ловити?
— Завтра, бо, бач, ще сіті не готові!
І так цілий тиждень мужик чорта водив. Бачить чорт, що його обдурено, і каже:
— Слухай-но! Коли ти мене ошукуєш, то я піду до свого пана Люцифера, нехай нас розсудить!
— То йди!
Пішов той чорт до пана свого й розказує свою пригоду з мужиком. Люцифер йому каже:
— Я вас розсудити не можу, бо мужик до мене не належить, але таку тобі пораду даю: котрий котрого перебіжить, то того й будуть гроші.
Приходить чорт і каже мужикові, яку йому пан Люцифер пораду дав. Мужик відповідає чортові:
— Є в мене синок Матвійко, в лісі воли пасе. Як ти з ним не збіжишся, то зі мною й не змагайся!
От ідуть вони до лісу. Мужик знав, де заєць мав ліговисько. Підходить тихенько, дивиться: спить заєць.
— Матвійко! Воли де? — крикнув мужик.
Заєць як вискочить та драла! А чорт за ним телеп-телеп! Але де чортові до зайця!
— Що ж, — каже мужик, — не перебіг ти мого синка.
От приходить чорт знову до свого пана і каже:
— Пане, мужик показав мені свого синка і велів, щоби я з ним збігся, а як не збіжуся, то з старим щоб і не старався. І я не міг з його хлопцем збігтися. Будьте ласкаві, пане, дайте іще якусь пораду.
— Яку ж я тобі дам пораду? От, — каже, — котрий котрого переборе, то того будуть гроші.
Приходить чорт і каже те мужикові, мужик відповідає :
— Який ти дурний! Куди тобі зі мною боротися? В мене є в лісі старий мій дід, і такий старий, що аж мохом поріс. Як ти з ним не зборешся, то зі мною не пробуй!
Повів мужик чорта до лісу, в якому знав, де ведмідь має барліг.
— Мій дід сліпий, нічого не бачить і ні до кого не говорить: його треба зачепити. Візьми трохи попелу в жменю, а як я діда покличу з хати, то ти кинь йому попелом в очі, тоді він розворушиться і буде з тобою боротися.
От приходять до барлога. Мужик крикнув:
— Діду, а вийдіть-но!
Ведмідь почув чоловічий голос, почав бурчати і вилазити з барлога.
— Чуєш, як дід богу молиться? — каже мужик. — Тільки покажеться, кинь йому попелом в очі, він і розворушиться.
От тільки вийшов ведмідь з ями, а чорт хвать йому попелом в очі. А ведмідь як талапне його, лапою, то чорт аж юшкою вмився.
Насилу вирвався чортяка від ведмедя, побіг до свого пана та й знову йому скаржиться, знов просить якоїсь поради.
— Яку ж я тобі дам пораду?.. От котрий котрого передряпає, того будуть гроші.
Приходить чорт і каже мужикові:
— Казав пан: котрий котрого передряпає, то того будуть гроші.
Мужик відповідає:
— Слухай-но, сьогодні вже пізно, треба десь вийти на плац, щоб люди бачили, як ми будемо дертися. То краще іди додому, відпочинь, бо ти вже й так змучився, а завтра раненько прийдеш, та й будемо дертися.
— То й добре, — погодився чорт і пішов додому.
Тим часом мужик подався до коваля, попросив поробити йому на пальці гаки залізні, взяв волову шкуру, обшився.
На другий день приходить чорт.
— Ну як, — каже, — підемо?
— Авжеж підемо!
От виходять на плац, давай дертися. Чорт що візьме пазурами, то тільки погладить мужика по шкурі, а мужик як зачепить чорта гаками, то дере паси від шиї до п'ят, — так чорта здер, що аж шмаття висить.
Насилу чортяка вирвався з мужицьких рук, полетів до свого пана.
— А що там? — питається Люцифер.
— Ой біда, — чорт каже, — мужик мене здер! Ось дивіться, яке шмаття висить! А я йому нічого не міг зробити. Змилуйтеся, пане Люцифер, — дайте мені якусь пораду.
— Либонь, — каже Люцифер, — з мужиком ніхто справи не виведе, але ще даю отаку пораду: котрий котрого переколе, то того гроші будуть.
Приходить чорт до мужика і мовить:
— Казав пан Люцифер: хто кого переколе, то того будуть гроші.
— Ну й добре, — відповідає мужик, — ходімо колотися.
Іде мужик через тік, бере вила. А чорт має списа. Але чорт каже:
— Е, небоже, ти мені дві дірки зробиш, а я тобі тільки одну.
— Ну, то поміняймося!
Взяли помінялися, приходять до плоту, давай через пліт колотися. Мужик що шпигне, то все чорта в живіт, — геть його сколов. А чорт застромив вила в пліт та й не міг далі посунути.
Дивиться чорт, що непереливки, — покинув і втік до пана. Той питає:
— А що там?
— От дивіться, пане, — каже чорт, — подер, сколов мене, і не можна грошей видерти!
— А бач, я тобі казав, що з мужиком і чорт справи не виведе. Але ще тобі дам останню пораду: котрий котрого пересвище, того будуть гроші. Іди і більше вже не приходь.
— Ні, — каже чорт, — вже не прийду.
От приходить чорт до мужика і каже:
— Оце мені пан дав останню раду: котрий з нас котрого пересвище, то того будуть гроші.
— Ну, то що, — каже мужик, — будемо свистати.
— Ходімо до лісу, — каже чорт.
Приходять до лісу. Чорт як свиснув — почали верхи на деревах ламатися. Як свиснув удруге — почали з корінням дерева ламатися.
Тоді мужик і каже:
— Е ні, небоже, я тут не буду свистати! Коли ти свиснув, з корінням ламало дерева, а що ж то буде, як я свисну! Я піду додому, в мене хата міцна, все-таки хоч верх зірве, а нас не поб'є.
— Ну, — каже чорт, — ходімо.
От приходять додому. Мужик крикнув:
— Жінко, позатикай собі і дітям вуха, позав'язуй очі, бо як свисну, то поглухнете і очі вам повилазять!
А чорт сів на припічку і каже:
— Зав'яжи ж і мені!
Зав'язав мужик і чортові очі, взяв сокиру в руки, і що свисне, то все обухом по голові чортові. Так його освистав, що в нього й справді очі вилізли.
Отак у мужика гроші й залишилися, і від того пішла приказка, що «мужика і чорт не змудрує».
