Як корчмар купив двадцять п’ять буків

   Жив дуже бідний чоловік. Одного дня він сидів на призьбі та й журився, що нема ні курки, ні поросяти, ні вівці коло хати, а діти просять їсти. Вони голодні й він голодний. А голод навчить розуму. І чоловік подумав: «Піду я до дідича й украду пацятко. Жінка його вигодує, і будемо мати на зиму солонину».

   Уночі бідняк пішов до дідича. Заліз до його карника, схопив порося за ногу і тягне в мішок. Але воно, трикляте, так заверещало, що слуги почули і повибігали. Зловили чоловіка й потягли до пана. А пан присудив:

— Завтра прийдеш до стайні й дістанеш там двадцять і п'ять буків.

— Та хай буде, паночку, — відповів чоловік, радіючи, що дідич не дає його до криміналу.

   Іде він додому, глип — а в корчмі ще світиться. За­йшов, сів за стіл і говорить до людей:

— Доброго пана маємо, бодай здоровий був. Він мені, люди чесні, двадцять п'ять буків подарував. Ото мені теп­ло від них буде!

Корчмар почув це й каже:

— Навіщо тобі, сусіде, ті буки? Продай їх мені — я файно заплачу.

Чоловік почухався:

— Це ти, корчмарю, святу правду кажеш, мені тих бу­ків і не треба. Поросятко б купити…

— Бери гроші.

— Як даси триста карбованців, то завтра — твої буки.

   Корчмар вирахував гроші й дав їх біднякові. Другого дня зібрав кілька фір і поїхав разом з чоло­віком до панського двору. Бідний став перед ґанком і повідомив дідичеві:

— Пане, я продав свої двадцять і п'ять буків цьому корчмареві. Він прийшов, щоб ви їх дали…

   І мужик тихенько висунувся з панського подвір'я. А пан сказав слугам, аби корчмареві всипали всі два­дцять і п'ять буків.

повернутися до: Українські народні казки⇒