Як курочка півника оживила

   Як були собі дід та баба; у них були ку­рочка ряба і півничок. Курочка побігла на торжок, а півничок на смітничок та й удавився колосочком. От курочка побігла принести йому води: «Море, море! Дай води!»

— Нащо води?

— Куру дати.

Ой у полі та на горі

Кур лежить, кур

Та й не дише

Крильцями, лапками не колише.

 

— Піди до вепрі — нехай дасть клову.

Пішла курочка до вепрі: «Вепро, вепро, дай кло­ву».

— Нащо клову?

— Морю дати.

— Нащо мо­рю?

— Води дасть.

— Нащо води?

— Куру дати.

Ой у полі та на горі

Кур лежить, кур

Та й не дише,

Крильцями, лапками не колише.

 

— Піди до липи, нехай дасть листу.

Пішла курочка до липи: «Липо, липо, дай листу».

— Нащо листу?

— Вепрі дати.

— Нащо вепрі?

— Клову дасть.

— Нащо клову?

— Морю дати.

— Нащо морю?

— Води дасть.

— Нащо води?

— Куру дати.

Ой у полі та на горі

Кур лежить, кур

Та й не дише,

Крильцями, лапками не колише.

 

— Піди до дуба, нехай дасть жолудя.

Пішла курочка до дуба: «Дубе, дубе, дай жолудя».

— Нащо жолудь?

— Липі дати.

— Нащо липі?

— Листу дасть.

— Нащо листу?

— Вепрі дати.

— Нащо вепрі?

— Клову дасть.

— Нащо клову?

— Морю дати.

— Нащо морю?

— Води дасть.

— Нащо води?

— Куру дати.

Ой у полі та й на горі

Кур лежить, кур

Та й не дише,

Крильцями, лапками не колише.

 

— Піди до корови — нехай масла дасть.

Пішла курочка до корови: «Корово, корово, дай масла».

— Нащо масла?

— Дубові дати.

— Нащо дубові?

— Жолудя дасть.

— Нащо жолудя?

— Липі дати.

— Нащо липі?

— Листу дасть.

— Нащо листу?

— Вепрі дати.

— Нащо вепрі?

— Клову дасть.

— Нащо клову?

— Морю дати.

— Нащо морю?

— Води дасть.

— Нащо води?

— Куру дати.

Ой у полі та на горі

Кур лежить, кур

Та й не дише,

Крильцями, лапками не колише.

 

— Піди до дівчини — хай дасть сіна.

Пішла курочка до дівчини: «Дівчино, Дівчино, дай сіна».

— Нащо сіна?

— Корові дати.

— Нащо корові?

— Масла дасть.

— Нащо масла?

— Дубу дати.

— Нащо дубу?

— Жолудь дасть.

— Нащо жолудь?

— Липі дати.

— Нащо липі?

— Листу дасть.

— Нащо листу?

— Вепрі дати.

— Нащо веп­рі?

— Клову дасть.

— Нащо клову?

— Морю дати.

— Нашо морю?

— Води дасть.

— Нащо води?

— Куру дати.

Ой у полі та на горі

Кур лежить, кур

Та й не дише,

Крильпями, лапками не колише.

 

— Піди до купця — хай дасть дівчині вінок.

Пішла, курочка до купця: «Купче, купче, дай ві­нок».

— Нащо вінок?

— Дівці дати.

— Нащо дів­ці?

— Сіна дасть.

— Нащо сіна?

— Корові дати.

— Нащо корові?

— Масла дасть.

— Нащо масла?

— Дубу дати.

— Нащо дубу?

— Жолудь дасть.

— Нащо жолудь?

— Липі дати.

— Нащо липі?

— Листу дасть.

— Нащо листу?

— Вепрі дати.

— Нащо вепрі?

— Клову дасть.

— Нащо клову?

— Морю дати.

— Нащо морю?

— Води дасть.

— Нащо води?

— Куру дати.

Ой у полі та на горі

Кур лежить, кур

Та й не дише,

Крильцями, лапками не колише.

 

   Купець дівці вінок дав; дівка корові дала сіна; ко­рова дубу дала масла; дуб липі дав жолудь; липа веп­рі дала листу; вепр морю дав клову; море води куру дало.

   Курочка рябенька зраділа, набрала води у роточок і побігла до неживого півничка, упустила йому у но­сочок. А він тоді: «Кукуріку! кукуріку! кукурі- ку-у-у-у!».

 

повернутися до: Українські народні казки⇒