Як лис показав вовкові масло

   Одного разу ішов вовк через поле та надибав лиса. Каже він до нього:

— Я, брате, такий голодний, що гину; я би щось з’їв, мушу тебе з’їсти, та й зараз.

Лис як те почув та й каже:

— Ти мене не їж, а я тобі дам зараз щось доброго попоїсти; з’їв би масла?

— Ой, — каже вовк, — чому ні? Давай його сюди!

Лис каже:

— Ходи у село, там є великий кружок мас­ла, та можеш з’їсти.

— Добре.

Привів його лис на великий став та й каже:

— Ану, бери та хлебчи воду, а на дні є масло; спершу мусиш випити воду, а відтак прийде масло і ти його змо­жеш з'їсти.

   А вовк таки не питав багато та й — хляп, хляп, хляп! Хлебче воду, аби добутися до мас­ла. Хлебтав, хлебтав, а далі не зміг, бо став як бочка, та й дивиться на лиса. А лис у сміх. Вовк за лисом, а лис задер хвіст та на ноги. А вовк за ним. Біжать, біжать… Лис до нори, а вовк за ногу хап! А лис таки скоро надумався та й крикнув:

— Слава богу, — каже, — що схопив за корінь, а не за ногу!

   А вовк таки борзо пустить ногу та й хап за корінь, а лис у яму та й сховався.

Так хитрий лис обманув голодного вовка.

повернутися до: Українські народні казки⇒