Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Як лисиця зробила чоловіка багачем

Як лисиця зробила чоловіка 
багачем

   Був Іван найбідніший в селі, бо мав лиш три курки, і за того з нього сміялся і казали, що він багач. А він не мав хати, лиш сидів в стайні та й там тримав своїх курей. Раз приходить лисиця і каже:

— Іванчику-багачику, дай мені одну курочку, зроблю з тебе багача.

Він дав. Лисиця з'їла курку та й знов іде до нього й каже:

— Іванчику-багачику, дай мені другу курку, зроблю з тебе багача.

Він дав. Лисиця з'їла і ту курку. Та знов іде до нього і каже:

— Іванчику, дай мені третю курочку, зроблю з тебе такого багача, як сама Горголиця.

Дав він, лисиця з'їла. Іде знов до нього і каже:

— Веди мене на ярмарок.

Він повів, а лисиця каже:

— Знаєш, що ти маєш просити за мене?

Він каже:

— Ні.

А вона каже:

— Проси триста палиць.

Приводить на ярмарок, а йому кажуть:

— Що ти хочеш за лисицю?

А він каже:

— Триста палиць.

   Вони дали, він взяв та й пішов. Лишень прийшов до стайні, а лисиця за ним— цуп! Він як пішов, а лисиця поїла тим руки, що її купили, та й утекла за ним. Вона каже:

— Бери мене, Іване, на ярмарок!

Він взяв, а вона каже:

— Щоб за мене просив триста рукавиць.

Приходить на ярмарок, а йому кажуть:

— Що хочеш за лисицю?

Він каже:

— Триста рукавиць.

   Вони дали, він взяв та й пішов. Лишень він до стайні, а лисиця за ним — цуп! А вона так, як перше, поїла руки тому, що купив, та й утекла. Вона каже:

— Бери мене, Іване, на ярмарок та щоб просив за мене триста шапок.

Він взяв, приводить на ярмарок, йому кажуть:

— Що ти хочеш за лисицю?

Він каже:

— Триста шапок.

   Вони дали, він взяв та й пішов, а лисиця за ним в стайню — цуп! Вона поїла тому, що купив, руки та й втекла.

Каже:

— Бери, Іване, та й йдемо до царя в старости!

   А то був цар та мав таку доньку, що над неї не було. А то і цар був такий, що над нього не було багатшого на цілий світ. Іван каже:

— Та же ми бідні!

А вона каже:

— Не бійся того, лиш бери палиці, шапки і рукавиці.

   Взяли вони та й пішли. Приходять над ріку, а там купалася царівна на ріці. Каже лисиця:

— Мочим отут все, а вона гадатиме, що то ми затопилися. Бо ми як прийдем до царя, то він казатиме, чого ми ідем до нього в старости такі бідні. То ми будем казати, що ми були багачі, що лиш хіба цар такий багатий, але нас вода потопила.

Прийшли до царя, а цар каже:

— Чого ви, такі бідні, прийшли до мене?

А лисиця каже:

— Ми в старости.

А цар каже:

— Та ви же бідні, а де ж би я дав доньку за вас?

А лисиця каже:

— Та ми, гм… хіба лиш цар були такі багаті, як ми, але нас вода потопила.

А царівна каже:

— Так і було, тату, я сама бачила, коли купалася, що то таке несло, що аж страх.

   Цар повірив, бо вона правду казала; вода несла ті рукавиці та те, що вони наметали в воду. А цар каже до слуг, аби внесли шовкове лудиння. Внесли, а лисиця каже:

— Ні, не таке, краще було в нас.

Цар сказав внести срібне. Внесли. Лисиця каже:

— Ні, ще краще було в нас.

   Цар казав внести золоте, що найкраще лудиння в нього. Внесли, а лисиця каже:

— Отаке саме в нас було.

Цар каже:

— Ну, коли так, то я дам за тебе свою доньку.

Лисиця каже:

— Добре.

Висватали, зробив цар весілля. А Іван каже до лисиці:

— А я тепер куди приведу молоду?

Лисиця каже:

— Не бійся, ми приведемо до Горголиці.

І вибралися. Взяв Іван царівну з собою, та й цар також пішов.

   Ідуть, а лисиця напереді. Аж пасуть стадарі стадо, а лисиця питається:

— Чиє стадо пасете?

А вони кажуть, що пані Горголиці. Лисиця каже:

— Не кажіть, що пані Горголиці, але кажіть що Івана-багача, бо іде цар Филистин та й вас поб’є.

   А Іван лиш подивився на свою стайню та й прийшов. Іде цар та Іван і бояри, аж стадарі пасуть стадо. Питає цар:

— Чиє стадо?

Стадарі кажуть, що Івана-багача. Цар каже:

— Добре!

   Та й прийшли дальше. А лисиця іде дальше наперед та де знайде слуги Горголиці, та все каже, аби казали, що Івана-багача.

— Як не мете так казати, як я кажу, то іде цар Филистин та й вас поб’є.

Цар іде та все питається:

— А чию ви пасете худобу?

А вони всі кажуть, що Івана-багача. Цар все каже:

— Добре!

   А Іван лиш сміється з радості. Аж набігає лисиця до пані Горголиці, а там двори багато крашені, як у самого царя, а слуг та служниць більше, як у царя на весіллі народу було. А лисиця каже:

— Чиї це хати?

Вони кажуть, що пані Горголиці. А лисиця каже:

— Не кажіть, що пані Горголиці, бо іде цар Филистин, то вас всіх поб’є.

А Горголиця з печі каже:

— Та й мене?

А лисиця каже:

— Та й тебе, пані Горголице!

— А де мені сховатися?

Лисиця каже:

— На дуба.

   Горголиця послухала та й полізла на дуба. Приходить цар, а то слуги та служниці наварили їсти та пити більше, як у самого царя. А цар каже:

— Чиї це хати?

   А слуги, служниці і лисиця кажуть, що Івана-багача. Сіли за стіл, п'ють та їдять, а далі кажуть:

— А де стріляти?

А лисиця каже:

— В дуб.

   Взяли стріляти в дуба, розстріляли Горголицю на дубі, лиш гній став з Горголиці. А Іван став паном на Горголичиних маєтках. Отак лисиця за три курки зробила Івана багачем, так вони жили, доки жили.

 

повернутися до: Українські народні казки⇒

Додати коментар