Як музика змудрував звірів

   Був один музика. Жінка його померла, а він дуже сумував за жінкою і пішов з того смутку в ліс. Взяв торбу, а в торбу скрипку, хліба трохи і ходив по лісі щось два дні. Третього дня сумно йому стало та й каже: «От заграю собі пісеньку на весь ліс може собі якого друга надибаю». І музика як завів на цілий ліс, а вовк вилазить з-за дуба. Виліз та й каже:

— Чоловіче, навчи мене грати.

А він каже:

— Навчу, але будеш мене слухати?

— Буду тебе вірно слухати так, як свого учителя.

— Ну, якщо так, ходімо.

Ідуть і здибають розколеного дуба, чоловік каже:

— Аж тут навчишся, небоже, грати.

   Вовк дуже зрадів, що зараз буде уміти грати. І музика зробив клин, забив каменем у дуб і каже:

— Пхай лапи в цю шпаринку та хай тобі трохи понатягає пальці.

   Вовк собі думає: «Добре він мені каже, трохи розплеще лапу — і буду грати». І запхав обидві лапи. Музика як ударив клин каменем, клин вискочив, і як вдарило вовка за лапи… Як почне вовк ревти, скакати. А музика засміявся і пішов далі, і каже:

— Скачи здоровий. Будеш уміти грати і танцювати.

   Іде музика, і знов сумно йому стало на самоті, не видів і одного чоловіка ніде і вийняв скрипку з торбини. Як завів — на цілий ліс було чути. А з-під ліщини лізе лисиця та й каже до нього:

— Ото, голубчику, як ти гарно граєш! Якби мене хоть трішки навчив.

А він каже:

— Навчу тебе, але маєш то слухати, що я тобі буду казати.

— Буду тебе слухати як учителя.

   І вийняв він шпагат з кишені, пригнув, котра жилава, груба ліщина, і прив'язав її за лапу до ліщини. Каже:

— Я тобі трохи зжилую пальці та будуть довші.

   І зв'язав, ліщину пустив, і лисиця повисла. Музика зареготався і пішов далі.

   І іде знов лісом. Роздумав собі про свій дім, сумно йому стало, і каже:

— Ану, заграю я собі кадрі.

І заграв, завів на цілий ліс. Виходить з корча зайчик і каже:

— Ото, неборе, заграв, що відколи живу, не чув, аби хто так грав, як ти. Якби мене навчив хоть третю частину так грати, як ти.

А він каже:

— Навчу, лиш слухай мене.

— Буду добре слухати, як син тата свого.

   І він вийняв з кишені довгий мотузок, прив'язав його за шию у корчі до деревинки і каже:

— Перебігай дванадцять раз довкола корча та й тоді навчишся грати.

   І зайчик так бідний запутався, що не міг розплутатися. А музика зареготався голосно і пішов додому.

   Пішов до хати, а вовк звільнився і біжить, хоче його покарати за те, що його здурив. Біжить, надибає повішену лисицю на ліщині. Лисиця проситься:

— Відплутай мене, братчику, бо гину.

   Він її спустив з ліщини, уже біжать обоє покарати того музику. Прибігають, надибають зайчика; також бідняга заплутався і каже:

— Панове, розплутайте мене, бо як ще трохи побуду, то задушуся.

Відплутали його, ідуть уже троє і прийшли аж до його хати.

   Уже смерклося, була темна ніч. Поприходили під хату, а музика уже спав. І почали йому колядували: