Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Як пан дістав копняка

Як пан дістав копняка

   Жили на світі дід та баба. В них не було дітей і, як прийшла старість, їм стало дуже сумно.

— Хоч би мали якогось маленького, як мізинчик, хлоп­чика, то було би добре. А так, яка радість, що жили на світі? — скаржилася баба.

Раптом вона почула:

— Мамо я тут…

   Баба нахилилася і побачила маленького, як мізинець, хлопчика. Взяла його, поклала на лаву.

— Ти будеш нашим сином? — не вірила вона.

— Буду, мамо, — відповів їй хлопчик.

   Старі дуже втішилися. Дід брав сина в поле, а щоб малий десь не загубився, то клав його собі до кишені.

   Одного дня дід орав у полі. Він так поспішав, що не мав часу навіть чоло витерти. Коли сів обідати, то хлопчик виліз із кишені й побіг бур'янами. Дід його шукав, але не знайшов.

   Хлопчика-мізинчика побачив один знахар. Схопив його в бур'яні і поніс додому.

— Будеш у мене, — сказав знахар. — Я маю зробити з тебе чоловіка.

   Знахар годував його якимось корінням. Хлопчик ріс, як із води, і став таким сильним, що виривав дерева.

Минуло кілька років. Знахар каже:

— Іди собі, легіню, додому, бо тато й мама вже ста­ренькі й не можуть без тебе.

   І парубок повернувся до рідних. Баба дивиться на нього, дід кліпає очима, але не впізнають:

— Наш син був малесенький, а ти є великий. Ти не є наш син.

   Леґінь почухав потилицю й подався до пана просити­ся на службу.

— Скільки тобі платити за роботу? — спитав його пан.

— Ніскільки. Буду служити доти, поки не скажеш — гов! Тоді я тобі, пане, дам одного копняка. Не треба буде гроші платити за службу.

   Пан подумав, що то не так страшно — одержати одного копняка, і погодився. Парубок став на службу. Служить, служить…

Якось пан сказав:

— Завтра підеш разом з іншими наймитами у ліс дро­ва рубати.

Наймити вранці повставали, будять парубка, а він не встає.

— Ви йдіть, — каже, — а я ще посплю. Я вас наздожену.

   Перед самим полуднем леґінь устав і пішов у ліс. Став на краю лісу, намикав дерев і накидав їх на дорогу. Най­мити поверталися і доки з бідою повідсували ті дерева, то й півні запіяли. Поскаржилися панові:

— Новий наймит завалив дорогу. Він буде завжди шко­дити.

Пан розсердився і закричав на парубка:

— Іди собі зі служби! Мені таких не треба! Що маю платити?

— Не ти маєш платити, а я…

   І леґінь дав панові тако­го копняка, що той два дні летів і ніхто не знає, де упав.

   Дід і баба тим часом померли, а парубок подався у світ — шукати іншого пана…

 

повернутися до: Українські народні казки⇒

Додати коментар