Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Як пан гавкав на старого пня

Як пан гавкав на старого пня

Був у селі пан. Одного разу він сказав бідному селянинові:

— Ти чоловік розумний. Я це здалеку чую.

— У нашому краї всі мужики розумні.

— А пани?

— На таке показує, що кожний пан ударений з-за рогу мішком по голові, — відповів селянин.

Пан подумав і знову спитав:

— А я розумний?

— Хто вас знає, пане! Треба придивитися й прислу­хатися. Аж потому можна би сказати, що ви за один.

— Ну що ж, тоді сідаймо на візі помандруємо по світу. А ти придивляйся…

— Хай буде, — мовив селянин.

Сіли вони на віз і вирушили в дорогу. Де тільки не бували!

   А якось під ніч заїхали в ліс. Темно, хоч око виколи! Селянин швиденько назбирав ломаччя, розпалив во­гонь. Сіли і вечеряють. А коли повечеряли, бідняк рап­том схопився на ноги і — шульк у солому, що була на возі. Тільки ноги стирчали. Пан підійшов до нього й питає:

— Що сталося, чоловіче?

— Тс-с-с… Онде ведмідь, ховайтеся.

   Панисько оглянувся та й собі — в солому: здалося, що він бачить ведмедя в кущах.

А селянин каже:

— Ой, якби в нас був хоч один пес!

— А то чому? — спитав пан.

— Ведмеді бояться собачого гавкання. Чому ви, пане, не взяли із собою пса? Можете загинути ні за шо у ведмедячих лапах. 

Пан ледве сопів. А потім-порадив:

— Ти, чоловіче, сам загавкай.

— Я-не можу, пане. У мене голосу нема. Треба то­ненького, такого, як у вас.

Пан трохи подумав і спробував:

— Гав-гав-гав! Гав-гав-гав!

— От добре. Як будете, паночку, отак гавкати до самого ранку то ведмідь і близько не підступить.

— Гав гав-гав! Гав-гав-гав! — не замовкав панисько.

   Селянин заснув, а панисько так захрип, що вже шавкотів. Коли зійшло сонечко, бідняк прокинувся й питає:

— Чого це ви шавкаєте?

— Та я захрип, бо на ведмедя гавкав.

— На котрого?

— Та на того, що в корчах.

— Ходім та й подивимось на нашого ведмедя…

   Зайшли у кущі, а там — старий пень. Пан обі­йшов пня і спересердя плюнув.

— Ну, шо маю сказати про вас?— посміхнувся се­лянин.

   Панисько ударив коней батогом, і за його возом тільки закурилося. А бідняк реготав.

 

повернутися до: Українські народні казки⇒

Додати коментар