Як піп жорнив чужу кукурудзу

   У сусідстві з попом жив чоловік зі своєю жінкою, що звалася Параскою. Краса молодиці не давала попові чи­стої години — дивився на неї, як кіт на солонину. Якось він дочекався, коли чоловіка вдома не було, і прийшов до сусідки. Посидів та й каже:

— Мене бог прислав до тебе, Параско, бо ти ангел не­бесний.

А жінка сміється:

— У мене є чоловік, а у вас — пані добродійка. Не грішіть, панотче!

— У неділю відмолю усі гріхи, Парасочко, — витягнув із кишені пляшку горілки, ковбасу, калач.

Почастував Параску, а на прощання їй сказав:

— Коли чоловік знову піде з дому, ти стань на поріг і голосно кашляни. Я не опізнюся, Парасочко…

   Параска так покашлювала мало не щоднини, а піп топтав стежку до її хати з горілкою та медівниками. Та через якийсь час молодиця про все розповіла своєму чоло­вікові. Той дуже розсердився:

— Я навчу бородатого, як шастати до чужих жінок! Слухай, Параско, що зробимо: я ніби піду на ярмарок, на третє село, але через годину буду тут. Покашляй…

Чоловік поїхав. Молодиця вийшла на поріг.

— Кахи-кахи!

— Йду-йду, моя Парасочко, — відізвався піп.

   Схопив горілку, калач, ковбасу і бігцем до сусідки. Розклав добро на столі й почав її знову частувати. Але хвіртка — скри-и-ип! Параска сплеснула в долоні:

— Ой, панотчику, чоловік повернувся!..

— Сховай мене, Парасочко, бо він мене обскубе!

— Залізайте у піч!

   Піп пропхався у порожню піч. А Параска закрила йо­го і сіла на лаву. Чоловік приніс два околоти, відкрив затулу на печі й засунув їх туди. Запалив солому, а панотець у ґвалт:

— А-а-а!

— То що там реве? — спитав чоловік.

— Це я, панотець.

— А чого туди залізли?

— Нечиста сила устромила.

— Ану, вилізайте!

   Виліз піп з бідою. Трясеться, як у пропасниці. Чоловік дав йому позавуш, потягнув до стайні:

— Отут жорна, а тут — кукурудза, і маєте її пожорнувати, бо я вас опоруганю перед усім селом. Зрозуміли?

— Ой, зрозумів, ґаздо.

— Тоді — до роботи!

   Піп жорнив три дні й три ночі. Весь був червоний, як буряк. Чоловік і жінка спали, а хата аж двигтіла від жорен. Третьої ночі, вже над ранок, піп розбудив госпо­даря:

— Я все пожорнував.

   Тоді чоловік вивів панотця надвір, дав йому ще копняка і зачинив за собою двері.

   Минув деякий час. Одного дня Параска вийшла за по­ріг і почала кашляти:

— Кахи-кахи! Піп почув і каже:

— Ба що, молодичко, натеребилась кукурудза і знов хочеш, аби я зжорнував? Нема дурних!

І після того чоловік спокійно їздив собі з дому.

повернутися до: Українські народні казки⇒