Звірі в хатинці

   Був собі чередник і ва­тажник. Чередник за­губив бичка, а ватажник — баранця. Бичок і бара­нець зійшлись у хатці, що стояла в лісі. Перше у ту хату прийшов бичок і сидить. Коли до нього йде ба­ранчик та й питає:

— А хто, хто в цій хатці?

Бичок і каже:

— Я бичок – третячок; а ти, хто такий?

— Я баранчик – пожитанчик.

— Ну, будемо рідними бра­тами, будемо жити разом.

Коли йде до них селезень та й питає:

— А хто, хто в цій хатці є?

А ті й кажуть:

— Я баранчик – пожитан­чик, я бичок-третячок. А ти хто?

— А я, — каже селезень, — так – так. Впустили його в хатку.

Коли це до них йде гусак та й питає:

— А хто в цій хатці є?

— Я баранчик – пожитанчик, я бичок-третячок, я так – так. А ти хто такий?

— Я, — каже, — гил – гил.

Прийняли й цього. Коли до них півник йде.

— А хто, хто в цій хатці є?

— Я — баранчик – пожитанчик, я — бичок – третя­чок, я — так – так, я — гил – гил, — кажуть, — а ти хто такий?

— А я, — каже півник, — кукуріку. – Впустили й цього.

Коли це до них йде вовк і питає:

— А хто, хто там у хаті є?

— Я — баранчик – пожитанчик, я — бичок – третячок, я — так – так, я — гил – гил, я — кукуріку. А ти хто?

— Я, — каже, — вовк.

— Ні, не пустимо, а то він нас всіх поїсть.

Коли ж як начав вовк проситься… Таки впус­тили.

   Вовк зараз кинувся до бичка, а бичок його ріжка­ми, а баранчик б'є ногами, а гусак щипа зубами, а се­лезень біга по хаті та все: «Так, так, так!» А півень ви­скочив на жердочку та й каже: «Кукуріку, кудкудах, а подайте мені його сюда!»

Вовк побачив: горе… Та з тієї хати… Та й другому заказує:

— Не ходіть у ту хату! Там той б'є, а той ви­лами коле, а той щипає!

А ті всі остались в тій хатці жити та поживати. І досі живуть.

повернутися до: Українські народні казки⇒