АЗБУКА

Бабуся вчула дивні вісті, —

Вітрець, мабуть, приніс,  —  

Що там далеко десь у місті 

Відважний хлопчик зріс.

На саночках, мов вихор, мчиться, 

Нікому не зверта, 

І тільки азбуки боїться, 

Мов дикого кота.

Бабуся внучка запросила 

Улітку на село, 

Коли пшеничка колосилась 

І все кругом цвіло.

Для внучка азбуку зробила – 

Барвисті літерки. 

Їм ручки й ніжки приробила, 

Поставила в рядки.

Одні одних за руки брали 

Веселі літерки 

І хлопчика до себе звали: 

— Не бійся нас, ходи!

Вже хлопчик не втікав нікуди, 

За ручки букви брав, 

Погрався ними – і без труду 

Всю азбуку читав.

повернутися до : Вірші Марійки Підгірянки⇒