Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Брисько, Гуска і Лисичка

БРИСЬКО, ГУСКА І ЛИСИЧКА

Була собі лисичка, 

Хитренька молодичка, 

Пішла раз у дорогу 

І сильно збила ногу.

 

Не може в ліс ходити 

І зайчиків ловити.

 

В село собі мандрує – 

Чей там кого змудрує!

 

В селі стояла хата 

Старого діда Гната. 

Під хатою ходила 

Там гуска білокрила.

 

Лисичка щось гадає, 

Мудрує, розважає.

 

– Гей, вийдіть, добрі люди! 

– А хто такий там буде? 

– Лисичка-молодичка, 

Нещасная калічка; 

Бо трапилась пригода, 

Що й згадувати шкода; 

У ямку курка впала, 

Її я рятувала 

І викрутила ногу. 

Пожалуйте небогу!

 

– Зайди, зайди в хатину, 

З'їси що  та й спочинеш. 

– Воліла б заробити. 

Ось гуска невеличка, 

Немов моя сестричка. 

Її щоднини пожену 

Скубти над річкою траву.

 

Господар каже: – Згода! 

Для мене це вигода. 

Пастимеш гуску на узліску – 

Не буде гуска в шкоду лізти.

 

В ту пору Брись кудлатий 

Крутився коло хати, 

Цю мову зачуває 

Й на вус собі мотає.

 

Бурчить! – Ага, ага, ага! 

Зажди, лисичко дорога!

 

Піду я за тобою вслід. 

Чи гуску пастимеш як слід. 

Лисичку просять сісти, 

Дали їй добре їсти, 

Дали ще й торбу сала, 

Щоб на  полудне мала.

 

Взяла цю закуску пастушка 

Й жене на пашу білу гуску.

 

Іде лисичка та й кульгає, 

А Брисько лиш хвостом махає. 

І назирцем він, назирцем 

Іде за нею вслід тихцем. 

І весело йде гуска наша 

Їй бо запахла свіжа паша.

 

І обіймає  вже лисичку, 

Немов свою нову сестричку. 

– Ти добра, – каже, – ти ласкава, 

Мене взяла на свіжі трави.

 

Ти не така, як Брисько, 

Оцей недобрий псисько 

На річку не пускає, 

З городу виганяє.

 

А їй на це лисиця: 

– Ти Бриська стережися, 

Бо він твій ворог лютий, 

В комірці б рад замкнути.

 

Ходім в корчі тут близько, 

Щоб не підслухав Брисько.

 

А Брись стояв вже саме 

За тими за кущами 

Тихенько, ані писнув. 

Листочком не шелеснув.

 

Цікавий він був дуже, 

Що то лисиця вструже. 

Ось гуску вже схопила 

Лапами попід крила.

 

Й в кущі понесла скоро… 

Та Брисько все те бачить – 

Ось з-за куща вже скаче 

І зрадницю лисицю 

Ухопив за спідницю.

 

Спідничка обірвалась, 

Лисичка налякалась,

 

Пустила гуску з рота, 

Пропала вся робота… 

Лисичка в ліс побігла, 

Втекти тому лиш встигла,

 

Що мусив Брись остатись, 

Щоб гуску рятувати. 

Воли на неї бризнув, 

Язиком дзьобок лизнув…

 

Помалу гуска встала – 

Та й зразу відгадала 

Лисички хитру зраду 

І Бриська щиру раду.

 

Взяла в два крила лапу псячу, 

Цілує щиро, з втіхи плаче…

 

По тій страшній пригоді. 

Жили разом  у згоді, 

Бо гуска у біді пізнала, 

Що в Бриську – друга мала.

 

Хоч він не раз картав, гарчав, 

Але завжди добра бажав!

 

повернутися до : Вірші Марійки Підгірянки⇒

Додати коментар