ГАЙ ВЗИМКУ

Не гайся, хлопчику, не гай, 

На саночки сідай, 

Поїдем, серце, в білий гай, 

В казок зимових край.

У гаї молоді дубки 

Зросли у височінь 

І сніжні одягли шапки, 

Підперли неба синь.

Схилилась до дубка сосна, 

Задумлива сосна; 

В голках – рясна, в шишках – рясна, 

Зелена, як весна.

Берізка біла і струнка  —  

Красуня у гаю  —  

Вдивлялась в дзеркало струмка 

На вроду на свою.

Дзюрчить струмок попід сніжок, 

Розказує своє – 

Прийшов цапок на бережок, 

Водичку чисту п'є.

Промчався зайчик через хмиз, 

До потічка прибіг, 

Води попив, кори погриз, 

Під кущиком приліг.

Збиточна білка молода 

Стрибає по сосні, 

Шишками в зайчика кида, 

Його турбує в сні.

А дятел шишку ту схопив, 

Та білці не віддав, – 

У дірку від сучка встромив, 

Насіння виїдав.

Про шишку білочка не дба, 

Бо в неї у дуплі 

Багато всякого добра 

І ласощі  смачні.

Ліщинові горішки там, 

Солодкі ягідки 

І ще, на закуску білкам, 

Засушені грибки.

Тож білочка не журиться, 

Чи довго буде сніг: 

У кожушку зажмуриться  —  

І їсть собі горіх.

повернутися до : Вірші Марійки Підгірянки⇒