Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Їжачок

ЇЖАЧОК

Жив у лісі їжачок. 

Тоді не мав ще колючок. 

Як мишка, був маленький, 

Як  грудочка, товстенький, 

Смачненькі яблучка вже їв, 

Вигідно собі жив.

 

Та раз, як яблучка збирав, 

Вчув голос: гав, гав, гав! 

То Брисько його на біду 

Геть проганяв з саду.

 

Їжак скоренько утікав, 

Аж перед Богом став. – 

Лапки до неба взносить 

І Пана Бога просить:

 

– Ой, дай же, Боже, 

Що мені гоже: 

Бриськові боки, 

Бриськові скоки, 

Бриськові зуби 

Дай, Боже любий.

 

А Господь їжачка любив, 

Прохання його сповнив. 

Десь наш маленький їжак щез 

І стався з нього пес –

 

Та гей той Брисько: скок та скік, 

До хатки в ліс утік. 

Та в тім то і біда ціла, 

Що хатка замала…

 

Їжак новую збудував, 

Дзеркальце в ній поклав 

І гордо споглядає, 

Що Бриськів вигляд має.

 

Потому Брисько-їжачок 

Сміло біжить у садок; 

Ступає гордо, бо ж ніхто 

Не вижене його.

 

Та перший Брисько не лежить, 

Гострі зуби скалить: 

– Геть, злодію поганий, 

Бо будуть  в тілі рани!

 

Втікає бідний їжачок, 

З садочку скік та скок. 

Не хоче вже псом бути – 

Й так лиха не минути.

 

Аж дивиться, коло воріт 

Веприк годований лежить; 

Витягнув довге рило 

І рохкає весело.

 

Їжак в тій хвилі забажав, 

Щоб веприком він став. 

Побіг до Бога, просить, 

Лапки високо взносить:

 

– Ой, дай же, Боже, 

Що мені гоже: 

Свиняче рило, 

Хвостик, як шило,

 

Тверду щетину 

Й широку спину. 

А Господь їжачка любив, 

Прохання його сповнив:

 

З їжачка веприк стався вмить. 

Весело в ліс біжить. 

І як до хатки лиш прийшов, 

То дзеркальце найшов 

І в нім приглядався, 

Яким красавцем стався.

 

З вигляду свого дуже рад, 

Біжить скоренько в сад; 

На дерево став лізти 

Яблучок попоїсти.

 

Та клятий Брисько вже гарчить, 

На їжака кричить: 

– Ану злізай, потворо, 

Із дерева, та скоро!

 

Їжак затрясся зі страху 

В годиночку лиху: 

Упав поміж тернину, 

Набив колючок в спину.

 

Ледве до хаточки добіг 

І зараз в постіль ліг. 

Промивав рани і мастив 

Та ледве загоїв.

 

Рани боліти перестали, 

Та колючки в спині стирчали. 

Потім збирається в дорогу 

Ще поклонитись Пану Богу,

 

Щоб знов став їжачком таким, 

Як був він перед тим. 

Іде, мандрує через ліс, 

Аж тут де взявся лис.

 

Наш їжачок в клубочок звивсь, 

До землі притуливсь. 

Лис злакомився на їду 

Та зачепив біду:

 

Вколовся, бреше, скавулить… 

Ой, бо язик болить. 

А їжак скаче аж до неба: 

– Треба йому так, треба!

 

Та з радості сміється, 

Лапками в боки б'ється:

 

– Вже маю, Боже, 

Що мені гоже: 

Кругленьке тільце, 

Маленьке рильце, 

Ще й колючок багато, 

Не боюся вийти з хати! 

А як вернув у хатину, 

То справив там гостину: 

Калачі з маком замісив, 

Всіх друзів запросив: 

І чорную кротичку, 

І труську невеличку, 

І зайчика вухатого, 

І веприка лобатого.

 

Іще гостей багато 

Прийшло до його хати.

 

Всі калачі їли, 

Мед солодкий пили, 

Яблучками заїдали 

І співали, і гуляли.

 

І мене там запросили, 

Калачами пригостили, 

Ще й бубликів в'язку 

Віддали за казку.

 

повернутися до : Вірші Марійки Підгірянки⇒

Додати коментар