КАЗКА ПРО ДІДА МОРОЗА ТА БАБУ ЗАВІРЮХУ

У пралісі, у лісі  —  

Палац чудовий, чистий: 

Одні кришталі в стрісі, 

А зруб – увесь льодистий.

Поміст як сонце сяє, 

А постіль – білі пухи. 

Такий-то дім прекрасний 

У Баби Завірюхи!

А Баба Завірюха 

Мороза Діда має; 

Та баби дід не слуха, 

Усе один гуляє.

На села ходить в нічку, 

Як згасне промінь сонця,  — 

То міст кладе на річку, 

То квіти на віконця.

А баба все сердита, 

Що дід один гуляє, 

В метелицю сповита, 

Шляхи всі замітає.

Холодним вітром дмуха, 

Кладе замети всюди, 

Щоб дід бабусю слухав 

І не ходив нікуди.

повернутися до : Вірші Марійки Підгірянки⇒