Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Кравчиня Маруся

КРАВЧИНЯ МАРУСЯ

Була хатка в долині. 

У малій тій хатині 

Жила мати старенька, 

З нею доня маленька.

 

Каже мамі Маруся: 

– Шити, мамо, навчуся. 

Шити, ще й вишивати – 

На хлібець заробляти.

 

Вчилась доня пильненько, 

Вміє шити гарненько.

 

– Пустіть мене в світ, мати, 

В людей праці шукати. –

 

Іде доня, мандрує, 

Рак напроти правцює. 

Привітавсь: – Слава Богу! 

Куди йдеш ти в дорогу? –

 

– Іду в світ людям шити, 

Щоб на хліб заробити!  – 

– А я ножички маю, 

Що захочеш, покраю. –

 

Ідуть, праці шукають, 

Їжачка зустрічають: 

Привітавсь: – Слава Богу! 

Куди йдете в дорогу? –

 

– Йдемо в світ людям шити, 

Щоб на хліб заробити! – 

– І я піду в світ з вами. 

Маю свитку з голками.

 

Ідуть, праці шукають, 

Котика зустрічають. 

Привітавсь: – Слава Богу! 

Куди йдете в дорогу? –

 

– Йдемо в світ людям шити, 

Щоб на хліб заробити! – 

– Я пряду і мотаю, 

Для вас пряжі придбаю! –

 

Ідуть, праці шукають, 

Павучка зустрічають: 

Привітавсь: – Слава Богу! 

Куди йдете в дорогу? –

 

– Йдемо в світ людям шити, 

Щоб на хліб заробити! – 

– А я буду вам ткати 

Полотенце  на лати. –

 

Ідуть, далі мандрують, 

Бором, лісом прямують.

 

Бігли попри тернину, 

Подерли одежину. 

Ну, нічого робити, 

Нову треба пошити.

 

На пеньки посідали, 

Тяжку працю почали.

 

Котик пряв і мотав, 

Полотно павук ткав. 

А рак одяг кроїв, 

Ні разу не схибив.

 

Їжак голки давав, 

Раз у раз насиляв. 

А Марусечка шила, 

Вділ голівку схилила.

 

І так за одну днину 

Мали всі одежину.

 

Панич рак-неборак 

Жупанець мав, як мак. 

Їжачок-сірячок 

Із тонких ниточок, 

А павук виткав сам 

Собі хрест на жупан.

 

Котик вибрав кожушок, 

Щоб не змерз і не змок. 

На Марусечці убори 

Шиті в народні узори:

 

Передок й рукави, 

Жупан гарний новий 

І чудова спідничка, 

Під коралями стрічка, 

На голівці вінок – 

Хоч іди у танок.

 

Ідуть далі, мандрують, 

Аж зозульку десь чують. 

Бором – лісом літає, 

По доріжках питає:

 

– Чи знайдеться кравчиня, 

Щоби одяг пошила, 

Гарний одяг весільний 

Для самої князівни? –

 

Наші кравчики чують 

Та чимскорше мандрують 

Аж до Києва міста. 

Там церков є аж двіста, 

Дніпро плине в долині 

Під береги зелені. 

А на горі палата 

Князева пребагата,

 

Споглядає в долину 

На цілу Україну.

 

Йде Маруся під гору 

Аж до княжого двору. 

У дворі повно гуку 

І гамору, й стуку.

 

Варять, печуть без упину 

На весільну гостину. 

Слуги ходять усюди – 

Бачать: йдуть якісь люди.

 

Межи ними дівчина 

Гарно-пишно вдягнена. 

І князівна виходить, 

Наче сонечко сходить. 

Та й Марусі питає, 

Чого вона бажає.

 

А Маруся їй каже: 

– На запрошення княже 

Йду пошити князівні 

Красні шати весільні. 

Тут помічники мої, 

Всі до праці готові.

 

Князівна відповіла: 

– Ший, дівчинонько мила. 

Лиш не знаю, чи встигнеш, 

Чи до ранку пошиєш! – 

– Встигну, встигну напевно, 

Милостива князівно! –

 

І всі повні охоти 

Узялись до роботи: 

Котик пряв і мотав, 

Павук узорами ткав, 

Їжачок у голки 

Всиляв срібні нитки,

 

А Марусенька шила, 

Мережила, робила. 

Так шили без устанку 

Цілу нічку до ранку. 

Вийшло сонце на гору: 

Йде Маруся до двору.

 

Помічники за нею 

Несуть пишну кирею. 

Стали перед ворота – 

Сяє сукня, як злота. 

Отворив князь віконце, 

Бачить одяг як сонце.

 

Мережки в нім біліли, 

Вишивки мерехтіли. 

Сіяв  жупан нашитий 

В перли і самоцвіти. 

А князівна зраділа, 

Зараз сукню наділа.

 

А всі ахнули з дива: 

– Яка ж вона вродлива, 

Яка вона прекрасна, 

Наче зіронька ясна! – 

І князівна зраділа, 

Ще й жупан наділа.

 

Плеще в ручки пещені 

І дякує дівчині. 

Дала кравчикам дари 

Червінці і таляри, 

На весілля просила, 

Пампушками гостила.

 

Взяли кравчики плату – 

Нагороду багату. 

І вибрались потому 

У дорогу до дому. 

…………………………….

Дома плаче матуся: 

– Де то моя Маруся? – 

Ось стук-стук у віконце – 

В ньому личко як сонце.

 

– Відчиняйте, матусю, 

Привітайте Марусю! – 

Входить доня у хату, 

Несе грошей багато. 

Несе дари в торбинці – 

Для матусі гостинці. 

…………………………….

Потім жили щасливо, 

Ґаздували на диво. 

Доня хату поклала 

І худібки придбала, 

І машину купила – 

І співала і шила…

 

повернутися до : Вірші Марійки Підгірянки⇒

Додати коментар