Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Лисиччина штука

ЛИСИЧЧИНА ШТУКА

Лисичка-сестричка снігами бродить, 

Немов поживи, голодна ходить: 

— Ой Боже, мій Боже, пошли що з'їсти, 

Бо я вже не можу ні йти, ні лізти!

 

Аж бачить – он зайчик біжить серед снігу, 

Його не догонить лисичка з бігу… 

Міркує-гадає, аж очі жмурить, 

Чей того малого зайчика здурить.

 

Схилилась низенько, гребе лапочками, 

Кричить, що аж гомін іде лісами: 

— Знайшла я під снігом добра чимало: 

Головку капусти, м'ясо і сало!

 

Капусту лишу, бо ж то річ не ласа, 

Досить наїмся сала і м'яса! 

Капусту сховаю на місці оцьому, 

А з салом і м'ясом біжу додому!

 

І щось одгрібає, і щось загрібає, 

І ніби додому з чимсь утікає, 

Сама ж поспішає за кущ засісти, 

Чей зайчик захоче капусту їсти.

 

А зайчик і справді не забарився, 

Як вчув про капусту, то звеселився, 

Ось-ось добігає, ось-ось вже близько, 

Аж тут десь узявся сірий вовчисько.

 

І він також вийшов на лови вранці, 

Вчув мову лисички, повірив байці, 

Шерсть настовбурчив: – Того не бувало, 

Щоб хитра лисичка поїла сало!

 

І також пустився в той бік стрілою, 

Кричить: – Де ти, кумо? Ділися зі мною! 

Найшов, причепився: – Де теє сало? 

Гарчить, скалить зуби, аж лячно стало.

 

Зіщулився зайчик від того гуку, 

Підняв довгі вуха, зрозумів штуку. 

Втікає щосили до свого роду, 

Щоб всім розказати страшну пригоду.

 

повернутися до : Вірші Марійки Підгірянки⇒

Додати коментар