На Святий Вечір
НА СВЯТИЙ ВЕЧІР
Чиста кімнатка. Мати прибрала її на свято.
Скатерка біла на столі і квітів так багато,
А з кухні пахне кутя й мід і хліб біленький з печі.
В кутку стоїть вівсяний дід – бо нині Святий Вечір.
Сніжок порошить на дворі і сивий сумерк білить.
В кімнатці тихій при вікні Даруся й Юрчик сіли.
І споглядають діти в даль на снігом вкриті гори.
Дарусі ніби чогось жаль і до братчика говорить:
– Сніжок трясе, сніжок трясе біленькії пилини –
Присипав все, присипав все, і гори і долини.
І гай притряс, і луг притряс, і стежечку до хати,
Та як прийде Ісус до нас, щоб нас обдарувати?
Ми чемні були рік цілий в час праці чи забави,
Для дітей чемних наш малий Ісусик все ласкавий.
А так хотіла б дуже я гарненьку ляльку мати,
Се доня була би моя, а я їй – добра мати.
Юрчик тихесенько сидить – в синіх очах задума.
Дарка на братчика глядить – що се так братчик дума?
І дзвонить, дзвонить в срібний сміх і Юрчика голубить:
– Ти найпильніший був з усіх, тебе Ісусик любить.
Тобі Ісусик дасть усе, що лиш попросиш в Нього.
А братчик каже їй на се:" О , я просив би много!
Я би просив від всіх дітей на нашій Україні,
Щоби зійшов Ісус святий на нашу землю нині.
Щоби побачив, як в сльозах вкраїнських дітей много.
Батьки їм гинуть по тюрмах і їсти їм нічого.
Щоби Ісусик перейшов поля наші широкі
І лік подав і лік найшов на рани ті глибокі.
Рани від знущань, від кайдан, від куль на битви полі –
І на найглибшу зі всіх ран, на біль, що край в неволі!
Щоби Ісусик плач почув сиріт без батька й мами,
І їх до серця пригорнув маленькими руками.
Щоб на Вкраїні почислив всі краплі сліз і крови
І край вже горю назначив, З Вкраїни зняв окови.
І на свобідній вже землі звістив нам свято мира –
За те, за те в моїй душі горить молитва щира".
Даруся слуха слова ті і б`є серденько сильно
І кучерики золоті до брата тулить щільно.
І каже тихо: Брате, знай, недобре я зробила.
Забула, що в журбі мій край і ляльки лиш просила.
Я ляльку маю ще стару, а радо дам і тую,
В нову суконку уберу, сирітці подарую.
Мені так добре, маю я і мамочку, і татка,
Нова суконочка моя і тепла наша хатка.
А кілько то дітей дрібних на нашій Україні
Голодних нині і смутних – не мають хліба нині,
Бо їм батьків, і хліб, і дім недобрі взяли люди,
За них молитви наші шлім і дбаймо, все і всюди.
Юрцю, зі мною враз клякай – й молім Христа-Дитину
За сиріт наших, за наш край, за нашу Україну!"
