Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Два грибочки

                              ДВА ГРИБОЧКИ

Ось два грибки з-під колючок

З'явилися в ліску.

Один із них — це Маслючок

В блискучім ковпачку,

 

А другий — хоч маленький ще, —

Та справжній Білий гриб!

Ласкаве сонечко пече,

Минає кілька діб,—

 

Грибки міцнішають щодня,

Тугі, як колобок.

Вже кожен з них не маленя,

А підліток – грибок.

 

От раз почули два грибки —

В траві під ялівцем

Якісь заброди – слимаки

Змовляються тихцем:

 

Мовляв, де сосни та дуби —

Для нас пожива є.

Там оселилися гриби,

І щогодини, щодоби

Все більше їх стає…

 

—   Ходім негайно, позвемо

Всіх родичів своїх,

На рід грибний нападемо

І переможем їх!

 

Сказали так і подались

Без зайвих балачок…

Затрясся, мов з осики лист,

Злякався Маслючок:

 

— Біда! Ховаймось швидше, ох!

Зариймось в колючки!…

— Хіба ж лише для нас для двох

Страшні ці хижаки?!

 

Нам поспішати зараз слід

У ліс, в найглибший глиб,

І попередить весь наш рід!

Промовив Білий гриб.

 

— Не можу! Й ти не зможеш теж! —

Маслюк заскиглив.— Ох!

Ти ж на одній нозі впадеш!

Ховайся краще в мох!

 

І Маслючок під ковпачком

Скандзюбився, приліг,

Накрився глицею, листком

І злякано застиг.

 

Та Білий гриб відмовив: — Ні!

Я все одно піду!

Піду до нашої рідні

І відведу біду!

 

Зирнув навколо молодець

І прутика знайшов,

Зробив із нього костурець,

Підперся — і пішов!

 

Прямцем, між сосон і дубків

Уперто — диб та диб!..

І от придибав до грибків

Сміливий Білий гриб.

 

Зняли грибочки плач та крик,

Страшну почувши вість,

— Спокійно! — мовив Боровик.—

Ніхто ще нас не їсть!

 

До вітерця звернувся він:

— Лети, скажи пташкам —

Нехай збирають свій загін

І допоможуть нам!

 

Тим часом військо слимаків

Вже здалека повзе,

Повзе між квітів і пеньків

І все псує й гризе…

 

Загін птахів не ждав, не спав —

Полинув навмання,

На ворогів, як хмара, впав

І знищив їх до пня!

 

Гриби зраділи! Кожен звав

Героєм, молодцем

Того, хто рід свій врятував,

Підпершись костурцем.

 

А Маслючок – страхополох

Почув веселий крик

І заховавсь ще глибше в мох,

Бо сором дуже пік.

 

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒

Додати коментар