Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Двоє козенят

ДВОЄ КОЗЕНЯТ

Біг струмок через лужок, 

Через воду — кладка. 
І прийшло на бережок 
Сіре козенятко.


— Зараз,— каже,— перейду 
Я на той бік сміло!
Та назустріч, на біду,—
Козенятко біле.


Ось на кладку тупотить
Сіре з цього боку,
А вже біле там стоїть
І назад — ні кроку!


Та й вузенька ж кладка ця,
Розійтися ніде…
Гей, піду спочатку я!
Потім ти вже підеш!


Відступи з дороги!
Ні! Перше перейду я!
Дай дорогу ти мені! —
Друге вередує.


Галас, крик на весь лужок
Знявся над водою.
Козенята на місток
Кинулись обоє


Й посередині містка 
Так стикнулись з ходу, 
Що обидва сторчака 
Полетіли в воду!


—    Ой, рятуйте! Потону!
Ні за що вхопиться!
По камінчиках, по дну
Ковзають копитця…


Невелика й глибина —
Дно крізь хвильки видко,
Та біжить вода ясна
Дуже-дуже швидко.


Раптом сіре як гукне:
Не лякайся, брате!
Я тебе, а ти мене
Будемо тримати!


Ухопилися вони
Міцно той за того
І з страшної бистрини 
Підвелись на ноги!


Ось уже й на бережку
Дружні козенятка,
А про сварку на містку
Вже нема і згадки!

 

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒

Додати коментар