Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Корінці та вершки

КОРІНЦІ ТА ВЕРШКИ

От колись ведмідь угледів,

як у полі оре дід,
і схотілося ведмедю
поживитися як слід.

 

До старого він підходить,
каже: «Нумо вдвох робить,
а усе, що в полі вродить,
будем нарівно ділить.

 

А коли немає згоди —
бережись, бо відплачу:
нароблю тобі я шкоди
й поле все потолочу!»

 

Як тут станеш відмовляти?
Дуже лютий той ведмідь;
може й плуга поламати,
може й воликів побить.

 

Та дідусь був хитрий зроду
і на вигадки мастак.
Він ведмедю каже: «Згода!
Ми ділитись будем так:

 

Хай мені — саме коріння,
а тобі — самі вершки!»
Ну, а сам узяв насіння
та й посіяв буряки.

 

От і проріст зеленіє.
Дід і поле, й полива.
А ведмідь ніяк не вміє,
знай лежить, відпочива.

 

Проминуло красне літо,
підійшов роботі край.
Наступає час ділити
вже достиглий урожай.

 

Дід повнісіньке підпілля
буряків понакладав.
А всю гичку та бадилля
клишоногому віддав.

 

От лежить ведмідь сердитий
та у лігві лапу ссе.
— Почекай, на друге літо
поквитаюся за все!

 

Вже й весна ведмедя будить,
от він знову пристає:
— Хай твої вершечки будуть,
а коріння все моє!

 

Ну, а діду все єдино,
він погоджується вмить:
недаремно ж він — людина,
а ведмідь — таки ведмідь!

 

Посіяв дід пшеницю,
посміхаючись під вус.
Знов ведмідь одно — ліниться,
а працює сам дідусь.

 

Пролетіло красне літо,
і жнивам приходить край.
Узялися знов ділити
дід з ведмедем урожай.

 

В діда збіжжя у коморах —
і на хліб, і на млинці.
А ведмідь, за договором,
забирає корінці!

 

Як розсердивсь клишоногий,
та й поплентався у ліс.
Йде по лісі без дороги
й буркотить собі під ніс:

 

— От іще лиха година!
Я ж не знав заздалегідь,
що людина — це людина,
а ведмідь — таки ведмідь!

 

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒ 

Додати коментар