Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Лісове свято

ЛІСОВЕ СВЯТО

Якось вранці погуляти

Вийшли в поле малюки.

Глядь: санчата-гринджолята

На горбочку край ріки!

 

— От так забавка чудова

Наготовлена для нас!—

Ззаду вмить сідає Вова,

А попереду Тарас.

 

І мала сестричка Майя

Примостилась до ладу:

Посередині сідає,

Щоб не впасти на ходу.

 

Нумо в путь!.. І от щодуху

Ґринджолята мчать униз.

Кропива стоїть стіною,

Та мороз щипа за ніс.

 

І ріка, й горбок позаду —

Не спиняються санки!

Вже за млою снігопаду

Видно ліс віддалеки.

 

І з низинки та в низинку,

Крізь замети снігові,

Повз засніжені ялинки

Мчать санки немов живі!

 

От і ліс! Стоять мовчазно

В білих шатах дерева

І навколо — блиск алмазний,

Сон і тиша зимова.

 

А санчата — попід віти

Та й по лісі — навпростець!

— Що за диво?— кажуть діти.—

І чи скоро вже кінець!?

 

Ще пробігли трохи далі,

І санки спинились вмить.

Глядь: ялинка, наче в залі,

Серед галяви стоїть!

 

Вся в прикрасах, у намисті

Блискотить ялинка ця.

Сяє зірка промениста

На верхівці деревця.

 

А навкруг — звіряток зграйки:

Тут і білочки, й зайці,

Сіроспинки, побігайки,

Оленятка-стрибунці.

 

І ведмедик — бурий пелех,

І на соснах угорі

Цілий гурт пташок веселих —

Горобці та снігурі.

 

Як побачили зайчата

Вкрай здивованих дітей,

Зразу кинулись стрічати

І припрошувать гостей:

 

— Просим, просимо ласкаво!

Ми вас ждали цілий день.

Нам без вас тут нецікаво:

Ми ж не знаємо пісень!

 

Вчіть скоріше нас співати

Гарну пісеньку легку,

Що співають всі малята

У дитячому садку!

 

Завели тут пісню дзвінко

Майя, Вова і Тарас

Та й пішли навкруг ялинки

У веселий перепляс.

 

А звірята всі — за ними!

І таке розпочалось,

Що, йдучи по лісі мимо,

Зупинивсь рогатий лось.

 

Зупинився, подивився

Тишком-нишком з-за сосни:

«Ох, і я б повеселився,

Та злякаються ж вони!»

 

В дружнім колі, в спільнім хорі

Сміх та галас на весь ліс.

А тим часом перші зорі

В синім небі зайнялись.

 

— Мабуть, годі вже гуляти! —

Раптом вигукнув Тарас.—

Хай чудесні ґринджолята

Відвезуть додому нас!

 

Залунали крики, звісно,

Збились всі навкруг дітей.

Кожна лапка щиро тисне

Руку кожному з гостей.

 

Розступилось дружне коло,

Звився сніг з-під полозків,

І помчали знов ґринджоли

Швидше вітру малюків —

 

Крізь замети величезні,

Через поле, у село,

До воріт примчали — й щезли,

Мов нічого п не було!..

 

Полягали діти спатки

На перинку пухову,

І зосталась тільки згадка

Про ялинку лісову.

 

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒

Додати коментар