Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Лисиця та рак

ЛИСИЦЯ ТА РАК

Десь жила собі лисичка,

тим відома між звірят,
що була у неї звичка
глузувать з усіх підряд.

 

Глузувала із сороки,
що у неї білі боки.
Насміхалася з жука —
в нього роги, як в бика.

 

А ведмідь, мовляв, незграба,
а кабан — гладкий, як жаба,
а у зайця — куций хвіст,
а їжак — малий на зріст,
у кози — негарні роги,
а у чаплі — довгі ноги,
а сова — сліпа удень,
і усі — дурні як пень.

 

— А сама я гарна, ловка,
славлюсь я на всі ліси.
Хвіст у мене — наче з шовку,
незрівнянної краси.

 

Я швидка, метка, розумна,
у палаці б жить мені!
А на вас — дивитись сумно,
простачки непоказні!..

 

Вихвалялася без міри
та лисиця кожну мить —
аж в усьому лісі звірі
вже не знали, що й робить!

 

Хоч би хто набрався духу,
щоб покласти край цьому,
щоб провчити цю хвастуху
й добре висміять саму!

 

Якось вийшла ця лисиця
прогулятися в байрак.
Раптом бачить: по травиці
до струмочка лізе рак.

 

От вона до нього скаче
й починає глузувать:
— Ех ти, раче-небораче,
тільки й вмієш рачкувать!

 

Рак на це, підвівши клешні,
каже: — Не займай мене!
Ще побачать всі тутешні,
хто кого пережене.

 

А лисиця знов сміється:
— От розвага для звірят!
Ну й змагання розпочнеться:
я — вперед, а ти — назад!

 

— Я готовий до змагання! —
рак відказує не в жарт. —
В цьому ж місці завтра зрання
разом вийдемо на старт!

 

Тут почули цю розмову
метушливі горобці
і негайно слово в слово
рознесли в усі кінці.

 

Збіглись звірі до байраку,
в лісі гомін шелестить:
— Та невже ж старому раку
перегнати пощастить?!

 

Кожен лізе, де видніше,
дехто б’ється об заклад,
а ведмідь умови пише,
щоб змаганню дати лад:

 

«Бігти з пагорка до мосту,
по мосту через струмок,
а тоді на гору просто,
де стоїть ото пеньок».

 

Дзвонить білочка у дзвоник.
Все затихло, й під кінець
сірий зайчик — майстер гонок —
підіймає прапорець.

 

— Приготуйсь! Команду слухай!
Починаймо! Раз, два, три!.. —
І лисиця тут щодуху
вмить помчалася з гори.

 

Мчить, мов лине над землею,
до струмочка!.. Через міст!..
І не зна, що рак клешнею
учепився їй за хвіст!

 

Ось пеньок!.. Аж дух спинився…
Круть хвостом на всім скаку! —
Рак одразу відчепився
і сидить вже на пеньку!

 

— Ти вже тут?.. — руда говорить,
ледве стримуючи злість,
та мерщій назад, під гору!
Ну, а рак — ізнов за хвіст!

 

Прибігає… Поруч з нею —
глядь! — і рак уже сидить,
ще й грозиться їй клешнею,
перед натовпом ганьбить.

 

— Що, — питає всім на втіху, —
будеш рака поважать?! —
Глядачі кругом від сміху
просто покотом лежать.

 

Аж гарчить лиса від злоби:
— Нумо знову, якщо так!
В другий раз догнати спробуй!
— Хоч у третій! — каже рак.

 

Вслід лисиці знову лине
регіт, оплески і свист,
а вона ні на хвилину
не оглянеться на хвіст!

 

Вдруге, втретє і вчетверте!..
І до того гра дійшла,
що лисиця напівмертва
впала й ноги простягла.

 

— Щоб тепер не насміхалась,
так і треба! — каже рак.
І веселий сміх та галас
розляглись на весь байрак.

 

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒

Додати коментар