Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Нам треба вчитись

НАМ ТРЕБА ВЧИТИСЬ!

У небі ясно голубім

лимоне сходить сонце

і ллє проміння на мій дім

і у моє віконце.

 

Я вмить беру свої книжки

й біжу мерщій до школи.

В снігу протоптані стежки

Виблискують навколо.

 

І скрізь ранкової пори

в Радянському Союзі

ідуть до школи школярі,

мої маленькі друзі.

 

Ми всі вчимося залюбки,

гартуємось, міцнієм,

читаєм з захватом книжки

і про майбутнє мрієм.

 

Я ще не знаю до ладу,

ким буду я в майбутнім:

в Радянську Армію піду,

щоб стать бійцем могутнім,

 

чи буду я робітником

на велетні заводі,

чи в океани моряком

піду на теплоході…

 

В країні нашій стільки справ,

і кожна з них цікава,

що я ще й досі не добрав

яка ж найкраща справа?

 

Літак між хмарами водить?

У шахті працювати?

Ліси ростить, сади садить,

будинки будувати?

 

Чи поклади нові знайти

руди, вугілля, нафти?

Чи в інші зоряні світи

злетіти космонавтом?

..

А ще привабливіш було б

стать лікарем великим

і від усіх-усіх хвороб

знайти цілющі ліки,

 

щоб всі, здорові та міцні

жили б хоч років з двісті!..

Про все, що мріється мені,

несила й розповісти.

 

Просторі стеляться путі,

навкруг широкий обрій…

Мені відкрито все в житті –

аби учився добре!

 

І я учитимусь як слід

і буду вірним сином

милішої за цілий світ

моєї Батьківщини!

 

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒ 

Додати коментар