ОКСАНЧИНЕ ВБРАННЯ

У нашої Оксаночки

таке хороше вбраннячко:

шовкова спідничка,

білі черевички,

на голівці кучерявій

аж чотири стрічки!

Встане рано зранку

дівчинка Оксанка,

вдягне обережно

трусики мережані,

сорочечку з батисту,

три разки намиста,

на маленькі ніжки

шовкові панчішки.

А як довго чепуритись, –

то не дивно й забаритись!

В дитсадок прийшла

Оксанка –

всі вже сіли до сніданку.

Всі малята чепурненькі,

всі привітні, веселенькі.

– Що ж ти пізно так,

Оксаночко?

Ой, яке у тебе вбраннячко!

Як в папуги какаду

в зоологічному саду! –

А Оксанка подивилась,

на порозі зупинилась:

– Я не хочу граться,

бо помнеться плаття,

бантики розв’яжуться,

туфельки замажуться.

Я не хочу сісти –

може, тут нечисто.

Я не хочу бігати,

бо порву намисто!

Всі малята в дитсадку

вийшли гратись на лужку.

Бігали, сміялися,

на гойдалці гралися,

квіти рвали

у лісочку,

будували

дім з пісочку,

доганяли бабку,

сполохнули жабку,

розглядали їжака

і рогатого жука.

І дівчинка Оксанка

стоїть сама на ґанку.

Вона не може граться,

бо помнеться плаття,

бантики розв’яжуться,

туфельки замажуться,

а веселий вітерець

перекрутить комірець.

Вихователька прийшла

і халатик принесла.

Тут Оксаночка зраділа,

вмить халатик цей наділа,

розв’язала швидко стрічки,

поскидала черевички,

і намиста три разочки,

і батистову сорочку –

і побігла босоніжки

по зеленому моріжку

квіти рвати,

танцювати,

дім з пісочку

будувати,

розглядати їжака

і рогатого жука!

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒