Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Олівець – Малювець

ОЛІВЕЦЬ – МАЛЮВЕЦЬ

   Взяла Яся олівець, олівець-малювець. Сіла Яся біля столу, розгорнула папірець.

   Треба тут намалювати отаку здорову хату! Вікна. Дах. Димар на нім. З димаря — великий дим!

   Ось травичка. Ось доріжка. Ось дитинка. Ручки. Ніжки. Ротик. Носик. Голова. І волосся — як трава!

   Ось на небі сяє сонце, довгі промені ясні… А в сторонці, під віконцем, квітнуть квіти запашні.

   У дитинки є спідничка, а на ніжках черевички. Ще їй кошика зроби — піде ляля по гриби.

   Ліс такий густий, кошлатий, і дерев у нім багато — все ялинки та дубки. Як щітки, стирчать гілки. А під кожним під дубочком два грибочки, три грибочки, ось чотири, ось і п'ять… Вже нема де малювать!

   Враз на сонце, як примара, налетіла чорна хмара, чорна-чорна, наче дим…

Ось і блискавка! І грім!

   І полився з хмари дощик на грибочки, на дубочки, на ялинку, на хатинку, на малесеньку дитинку, на волоссячко, на кошик, ллється дощик, дощик, дощик, ллється швидко, швидко, швидко!

І нічого вже не видко!

— Що ж ти, Ясю, наробила? Зачорнила весь папір! І протерла, і продерла, і пробила аж до дір!..

Яся каже:

— Ай-яй-я! Яся каже:

— Це не я! Це такий вже олівець, олівець-малювець!

 

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒

Додати коментар