Північ
ПІВНІЧ
На Крайній Півночі — зима,
засніжені простори.
Півроку сонця тут нема,
і тільки світять зорі.
На Білім морі синій лід
під місяцем іскриться.
В заметах прокладає слід
ведмідь або лисиця.
А ось ми бачимо моржів,
тюленів обережних,
птахів — неначе сторожів
на скелях прибережних.
І полювати йдуть на них
досвідчені мисливці
в одежах теплих, хутряних,
з набоями в гвинтівці.
Північних оленів стада
у тундрі випасають.
От песик стадо догляда,
із гавкотом гасає!..
Послухай розповідь дідів,
як люди в житлах бідних
колись жили між цих льодів
у темряві та злиднях,
невчені, без книжок і шкіл,
при каганцях із лою…
Вони здолать не мали сил
своєї долі злої.
Коштовні хутра крамарі
за безцінь забирали,
і часто тут малі й старі
від голоду вмирали.
Але проклав до щастя путь
Великий Жовтень всюди! —
Народи Півночі живуть,
як всі радянські люди.
Летять на північ літаки
над вічними льодами,
ведуть на північ моряки
могутні криголами.
Полярне сяйво серед зір
горить вогнем величним.
Та де ж йому вступати в спір
із сяйвом електричним!..
Будинки світяться вночі —
просторі, теплі, чисті.
У цих будинках приймачі
з Москви приймають вісті.
І, захопивши букварі,
вмостившись у санчата,
до школи їдуть школярі,
щоб літери вивчати,
щоб дружно жити і зростать,
як я живу й зростаю,
і вчитись, і книжки читать,
такі ж, як я читаю.
