Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Північ

ПІВНІЧ

На Крайній Півночі — зима,

засніжені простори.

Півроку сонця тут нема,

і тільки світять зорі.

 

На Білім морі синій лід

під місяцем іскриться.

В заметах прокладає слід

ведмідь або лисиця.

 

А ось ми бачимо моржів,

тюленів обережних,

птахів — неначе сторожів

на скелях прибережних.

 

І полювати йдуть на них

досвідчені мисливці

в одежах теплих, хутряних,

з набоями в гвинтівці.

 

Північних оленів стада

у тундрі випасають.

От песик стадо догляда,

із гавкотом гасає!..

 

Послухай розповідь дідів,

як люди в житлах бідних

колись жили між цих льодів

у темряві та злиднях,

 

невчені, без книжок і шкіл,

при каганцях із лою…

Вони здолать не мали сил

своєї долі злої.

 

Коштовні хутра крамарі

за безцінь забирали,

і часто тут малі й старі

від голоду вмирали.

 

Але проклав до щастя путь

Великий Жовтень всюди! —

Народи Півночі живуть,

як всі радянські люди.

 

Летять на північ літаки

над вічними льодами,

ведуть на північ моряки

могутні криголами.

 

Полярне сяйво серед зір

горить вогнем величним.

Та де ж йому вступати в спір

із сяйвом електричним!..

 

Будинки світяться вночі —

просторі, теплі, чисті.

У цих будинках приймачі

з Москви приймають вісті.

 

І, захопивши букварі,

вмостившись у санчата,

до школи їдуть школярі,

щоб літери вивчати,

 

щоб дружно жити і зростать,

як я живу й зростаю,

і вчитись, і книжки читать,

такі ж, як я читаю.

 

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒ 

Додати коментар