Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Пригода з автобусом

ПРИГОДА З АВТОБУСОМ

1

На вулицях міста усе поспішає:

ідуть пішоходи, несуться трамваї,

автобуси мчать, пробігають таксі.

Усі поспішають, працюють усі.

І був там автобус — великий такий,

блискучий, червоний і дуже швидкий.

Одне тільки лихо: куди б він не їхав,

завжди буркотів, працювати не хотів:

 

— Не хочу возити по місту людей.

Не хочу гудіти, катати дітей.

Візьму та втечу, і поїду я сам

співати-гудіти полям та лісам.

І от серед ночі, як люди поснули,

в автобуса очі ураз спалахнули.

Тихенько, поважно сирена гудить.

І двері гаража відкрилися вмить.

 

І виїхав з нього автобус врочисто

шукати дорогу по сонному місту.

Шофера немає, ніхто не сидить.

Він сам повертає туди і сюди.

Повз темні будинки, заводи та міст

виблискують шини великих коліс.

Останні будинки лишились позаду.

І їде автобус по полю у ліс.

 

2

Освітлює місяць м’який моріжок.

Зайчатка зійшлися в веселий танок,

і білки стрибають на мшистому пні,

і птахи співають — радіють весні.

 

Та що це?

Ой, що там так страшно гуде,

крізь морок-темноту по лісі іде?

Злякались звірята, сховались в кущах

і дивляться здалеку: що там за жах?

 

Це їде автобус по лісі вночі.

Великі колеса ламають кущі.

І вогняним поглядом два ліхтарі,

мов очі, вп’ялись в лісові чагарі.

І раптом мотор закахикав і став.

Колеса загрузли між стеблами трав.

Сирена гуде і лютує — дарма.

І охнув автобус: — Бензину нема!

 

3

Здивований ліс прокидається вранці:

великий автобус стоїть на полянці.

В очах-ліхтарях поласились вогні,

і дужі колеса уже не страшні.

Залазять в автобус звірята та звірі.

Розсілись на подушках, як пасажири.

Лисиця — в кабіні, неначе шофер,

а птиці-синиці сідають на верх.

Сідають на дахові птички-синички,

приносять стеблинки, приносять травичку

і вже починають гніздечка мостить.

А білки-ласухи, пухнастенькі шубки,

горіхи гризуть, і летять шкаралупки

під напис: «Не можна плювать і смітить».

А зайчики влізли з ногами на лави.

А миші погризли дірки для забави.

І крутить лисиця кермо без пуття.

І всюди безладдя, і всюди сміття.

 

Нещасний автобус і плаче, й зітхає:

— Чому я тікав від веселих трамваїв?

Навіщо тікав від хороших людей?

Щоранку мене напували бензином,

і чистили боки, й ладнали машину,

і всі поважали, й хвалили мене,

і діти маленькі любили мене.

 

А звірі глузують з недвижних коліс,

і зовсім не бачать автобусних сліз,

і зовсім не чують зітхань і плачу.

І гірко, і боляче так втікачу…

 

4

І, мабуть, автобус загинув би так.

Та раптом над лісом пронісся літак.

— Привіт тобі, друже! — гукнув на льоту.

І крикнув автобус: — Товариш, рятуй!

Літак приземлився і вимкнув мотори.

Налякані звірі сховались у нори.

— Що сталось? — питає. — Чого ти тут сам?

Бензину немає? Так я тобі дам.

І стало так весело й радісно враз.

Крутнулись колеса, і пихкає газ:

 

— Доволі, доволі по лісі блукать.

Не буду ніколи я з міста тікать!

 

І зразу ж автобус поїхав назад —

від птиць та звірят до хороших хлоп’ят.

 

— Сідайте, хлоп’ята в автобус ураз!

Я буду катати по вулицях вас.

Навколо трамваї, дзвінки голосні.

Хлоп’ята співають веселі пісні.

А з неба, з-під хмари, підспівує в такт

хороший товариш, веселий літак.

 

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒

Додати коментар