Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Сестрички – полунички

СЕСТРИЧКИ – ПОЛУНИЧКИ

Заблукали діти в лісі,

шляху – стежки не знайдуть.

Чагарі кругом сплелися,

заступають дітям путь.

Все навколо невідоме…

Віти хиляться навстріч…

Не дійти ніяк додому,

а надворі — темна ніч.

Вийшли діти на полянку,

на полянку лісову,

відпочинутп до ранку

полягали на траву.

 

Тут і казочки початок!..

До поснулих малюків

десять крихітних дівчаток

підійшли з усіх боків.

Отакі червоноличкі,

в капшучках па голові.

— Ми сестрички – полунички,

полунички лісові…

Здивувалися малятка,

потім руки подали,

і гостей до себе в хатку

полунички повели.

Хатка чепурна та чиста,

вся з зелених гілочок,

а покрівля в неї — з листя,

а віконниці — з квіток.

Біля хатки є криниця,

дерева кругом стоять,

і червоні полуниці,

наче яблука, висять.

 

До сестричок – полуничок

ходять в гості їжаки,

комашинки, і тваринки,

і метелики, й жуки.

З усіма сестрички дружать,

та один в них ворог є,

і такий страшний та дужий,

що й просвітку не дає.

Все він душить,

все він глушить,

гинуть квіти і трава —

це пекуча, це палюча

лиходійка кропива.

 

— Кропива?! Скажіть на милість!

Добре знана дітворі:

ми не раз із нею бились

під парканом у дворі.

 Якщо ця лиха рослина

глушить галяву ясну,

ми і тут їй и цю ж хвилину

оголосимо війну!

 

Кропива стоїть стіною,

ой, висока ж та рясна!

— Хто це там грозить війною?

Не страшна мені війна!

Я пекуча, я палюча,

я, де схочу,— скрізь пройду.

Я усіх вас неминуче

попечу й переведу!

 

— Ще побачим, лиходійко,

хто кого переведе!..—

І така пішла тут бійка,

що й не видано ніде.

Тільки й чути:

рветься листя,

тупіт, грюкіт — раз і дна!

І лягає геть вся чисто

вщент побита кропива.

 

Ну й самим дісталось трішки

нашим бравим малюкам:

той собі подряпав ніжку,

тут попечена рука.

—  Все це вигоїти можна! —

кажуть нашій дітворі

Деревій та Подорожник —

дуже вправні лікарі.

Вмить зробили перев'язки,

намастили добре мазі..

— Подивіться – но, будь ласка,

все загоїлося враз!

 

Та зате ж які щасливі

на полянці всі були!

Почалися танці й співи,

аж дерева загули.

Потім всі пішли до хати

під веселий дружний спів

і поклали діток спати

на перинці з пелюстків.

А як день почав ясніти,

полунички в ліс пішли:

показали стежку дітям

і додому провели.

 

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒

Додати коментар