У КОСМОС!

З тих пір, як люди вперш змогли

злітать в підхмарні далі,

їх смілі мрії потягли

у мандри небувалі.

Схотіло їм перемогти

оте земне тяжіння,

і полетіти у світи

незвідані, чужинні, —

до місяця і до планет,

до їх житців у гості,

до інших зір — усе вперед,

без меж, в космічний простір!

І от нарешті почались

часи великих звершень,

що мрією було колись,

здійснятись стало вперше.

Штучні супутники землі

помчали по орбіті,

і на космічнім кораблі

Гагарін — перший в світі!

За ним полинули услід

радянські космонавти.

І кожен нинішній політ

вже не такий, як завтра.

Ось перша жінка-космонавт,

відважна Терешкова.

А ось Леонов, що пізнав

найпершим літ казковий:

він в простір двері відчинив,

неначе вийшов з дому,—

ступнув вперед!.. І ось поплив,

спокійний, невагомий.

По телевізору, здаля,

всі бачили в той вечір,

як вийшов він із корабля,

як плавав в порожнечі,

побув, побачив, повернувсь…

І на Землі він нині

усе, що оком осягнув,

малює на картині.

Героїв наших цілий світ,

уся земля вітала!

І де вони проклали слід,

літати й інші стали.

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒ 

One Response to “У космос”