Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Зайчикова хатка

ЗАЙЧИКОВА ХАТКА

Оселились  біля  річки

Сірий  зайчик  та  лисичка.

Зайчик  —  в  хатці  луб'яній,

А  лисичка  —  в  крижаній:

Ось  постукала  в  віконця

Тепла  сонячна  весна,

І  розтанула  на  сонці

Біла  хатка  крижана.

Почала  лиса  зітхати:

—  Як  я  житиму  без  хати?

Зараз  зайця  прожену

Й  влізу  в  хатку  луб'яну!

Де  вже  зайчику  малому

Суперечить  хижаку!

Довелось  тікати  з  дому

Бідолашному  звірку.

А  лисиця  та  хвостата

Влізла  в  зайчикову  хату

І  в  хатинці  луб'яній

Оселилась,  як  в  своїй.

Пострибав  по  лісі  зайчик,

Сірий  зайчик-побігайчик,

Сльози  річкою  ллючи:

Страшно  в  лісі  уночі!

Раптом  вовк  іде  до  нього

Та  й  питає:  —  Що  таке?

Мабуть,  в  зайчика  малого

Лихо  трапилось  тяжке?

—  Ой,  мене  прогнала  з  хати

Люта  злодійка  хвостата!

Ой,  куди  ж  тепер  піду?..

Де  я  захисток  знайду?..

—  Годі,  годі,  зайчик,  плакать,

Витри  слізоньки  свої.

Знаю  я  цю  розбишаку,

Зараз  вижену  її!

Підійшли  вони  до  хати,

Вовк  гарчить:  —  Ану,  хвостата!

Забирайся  звідсіля!  —

А  лисиця  відмовля:

—  От  як  скочу,  як  підскочу,  —

Полетить  від  тебе  клоччя,

На  шматочки  роздеру,

Ще  й  на  порох  розітру!

Вовк  злякався  —  та  й  тікати!

А  зайча  пішло  вночі

Знову  захисту  шукати,

Сльози  річкою  ллючи.

Враз  ведмідь  іде  до  нього

Та  й  питає:  —  Що  таке?

Мабуть,  в  зайчика  малого

Лихо  трапилось  тяжке?

—  Ой,  мене  прогнала  з  хати

Люта  злодійка  хвостата!

Ой,  куди  ж  тепер  піду?..

Де  я  захисток  знайду?..

—  Годі,  годі,  зайчик,  плакать,

Витри  слізоньки  свої.

Знаю  я  цю  розбишаку,

Зараз  вижену  її!

Підійшли  вони  до  хати.

—  Геть!  —  загримав  волохатий.

Забирайся  звідсіля!  —

А  лисиця  відмовля:

—  От  як  скочу,  як  підскочу  —

Полетить  із  тебе  клоччя,

На  шматочки  роздеру,

Ще  й  на  порох  розітру!

Як  почув  ведмідь  цю  мову  —

Враз  сховався  у  кущі,

І  побрів  наш  зайчик  знову,

Сльози  річкою  ллючи.

Стріла  зайчика  собака,

Розпитала,  що  та  як.

—  Годі,  —  каже,  —  годі  плакать,

Не  боюсь  я  розбишак!

Підійшла  й  вона  до  хати,

Загарчала:  —  Геть,  хвостата!

Забирайся  звідсіля!  —

А  лисиця  відмовля:

—  От  як  скочу,  як  підскочу,  —

Полетить  від  тебе  клоччя,

На  шматочки  роздеру,

Ще  й  на  порох  розітру!

Утекла  й  собака  зразу!

А  зайчатко  уночі

Знов  побігло,  від  образи

Сльози  річкою  ллючи.

Враз  іде  назустріч  півник,

Гострі  шпори  на  ногах.

—  Що  з  тобою?  Дуже  дивно

Зайця  бачити  в  сльозах!

—  Ой,  мене  прогнала  з  хати

Люта  злодійка  хвостата!

Ой,  куди  ж  тепер  піду?..

Де  я  захисток  знайду?..

—  Що  ж,  провчу  я  розбишаку!

—  Де  вже,  півничок,  тобі?!

Вовк,  ведмедик  і  собака

Відступились  в  боротьбі…

—  Ну,  за  мене  не  страшися!

Сам  побачиш,  —  от  ходім!  —

Вийшли  друзі  на  узлісся,

Де  стояв  зайчатин  дім.

Місяць  виглянув  з-за  хмари.

Півник  крилами  ударив.

—  Годі  спать  —  ку-ку-рі-ку!  —

На  чужім  пуховику!

Вмить  лиса  продерла  очі.

—  Хто  там  ходить  по  двору?

От  як  скочу,  як  підскочу  —

На  шматочки  роздеру!

Не  злякався  півник  смілий

Та  на  ґанок  як  стрибне.

—  Забирайся,  поки  ціла!

Не  дратуй,  гляди,  мене!

Відкида  лиса  запори,

Бачить:  півник-молодець,

Гострий  дзьоб,  сталеві  шпори

Ще  й  червоний  гребінець.

Тут  лиса  аж  закрутилась

—  Я  хороша!  Я  не  зла!

Я  з  зайчатком  не  сварилась,

По-сусідському  жила!..

А  сама  —  мерщій  на  ґанок,

Та  —  по  східцях,  та  у  ліс!..

І  зустрінув  зайчик  ранок

Знов  веселий,  як  колись.

 

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒

Додати коментар