Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Коли зійде місяць (ПЕРША ДІЯ)

КОЛИ ЗІЙДЕ МІСЯЦЬ

П’ЄСА – КАЗКА

 

ДІЙОВІ ОСОБИ:

 

П і в н и к — молодий, бадьорий смільчак.

К у р о ч к а — його молоденька подруга.

П і р а т — мисливський пес, що полює тільки на хижаків.

І н д и к — добродушний старий буркотун.

Г у с а к — учений в окулярах, з книжками під пахвою.

К а ч к а з к а ч е н я т а м и — заклопотана матуся з дітками.

С о р о к а — молода поштарка, легковажна й балакуча крутихвістка.

Б і л о ч к а — весела хазяєчка, розумна й смілива.

З а й ч и к — полохлива, але з добрим серцем істота.

Т х і р — злий розбійник.

Л и с и ц я — розбійниця, дуже хитра й підступна.

 

 

 

ДІЯ ПЕРША

 

Все це розпочалося тоді, коли в пташиному дворі всі ще спали. Був ранній досвітній час. У півтемряві ледве виднілися хатки, де живуть птахи, дощаний паркан із хвірткою, що веде до лісу, а в другому кінці двора — великий пень. Почало помалу розвиднятися. Раптом хвіртка тихенько прочинилася і на подвір’я прослизнув Т х і р — злий розбійник. В руках у нього був великий ніж у піхвах. Оглянувшись навколо, він витяг ніж, поклав піхви біля хвіртки, а сам навшпиньках обійшов весь двір. Потім задоволено посміхнувся, став  посеред двору і почав гратися ножем.

 

Т х і р

Я — хижий Тхір,

зубатий звір,

нікого не боюсь!

Мені сподобався цей двір,

і тут я оселюсь,

бо тут багато є смачних

качок, гусей, курчат…

Щоночі буду різать їх

і їсти всіх підряд!

Я ніч люблю,

а вдень я сплю,

бо звиклий жити так!

На те я Тхір,

зубатий звір,

страшний нічний хижак!..

А зараз, щоб поспати вдень,

знайду собі житло…

 

Тхір обдивився навколо, побачив пень і підійшов до нього.

 

Ого, який хороший пень!

І в ньому є дупло.

От я й зроблю з цього дупла

приміщення своє…

Та вже світає!.. Ніч пройшла,

і ранок настає.

(Позіхає.)

 

Тепер мені поспати час!

Сховаюся мерщій,

а ввечері прокинусь враз

і вийду на розбій!

 

Тхір заховався у пні. Деякий час на подвір’ї було тихо. Та ось блиснув перший промінь сонця. В ту ж мить двері одної з хаток розчинилися і з неї вийшов П і в н и к. Вийшов і голосно заспівав.

 

П і в н и к

Ку-ку-рі-ку!

Годі спати!

Сонце сходить!

День настав!

Швидше всі виходьте з хати,

до своїх беріться справ!

Всіх — маленьких і великих —

я вітаю, друзі, вас!

Ку-ку-рі-ку!

Ку-ку-рі-ку!

З добрим ранком!

В добрий час!

 

Тут Півник обернувся до своєї хатки і гукнув усередину:

 

Курочко-Чубарочко!

Швидше встань-но!

Не годиться, щоб виходила

ти остання!

 

К у р о ч к а (виглянула з дверей)

Поспішаю, Півнику,

час не гаю!

Фартушок та капелюшок

надягаю!

 

П і в н и к

Ку-ку-рі-ку!

День веселий

знов прийшов на білий світ!

Добрий день, міста і села!

Ку-ку-рі-ку!

Всім привіт!

 

Під час його співу зі своїх хаток вийшли К у р о ч к а в фартушку і капелюшку, набундючений І н д и к, Г у с а к в окулярах, з книжками під пахвою, заклопотана К а ч к а зі своїми К а ч е н я т а м и. Всі вони дружно привіталися одне з одним.

 

К у р о ч к а (вітається з Качкою)

Добрий ранок!

К а ч к а

Добрий ранок!

 

К у р о ч к а

Ви, сусідко, куд-куди?

 

К а ч к а

Каченятам на сніданок

назбирати лободи!

Г у с а к (підійшов до них)

Го-го-го, сусідко! Нащо

лобода для малюків?

Щоб зростали діти краще,

їм давайте черв’яків.

Свіжа рибка теж не вадить —

так написано в книжках!

 

К а ч к а

Ах, спасибі за поради!

Я й не знала! Ках-ках-ках!

 

І н д и к (буркотливо)

А про мене, все підходить

на споживу дітворі.

Не робили б тільки шкоди

ваші діти у дворі…

 

К а ч к а

Що ви, що ви? В мене дітки —

найслухняніші з діток!

 

К у р о ч к а

Не хвилюйтеся, сусідко!

Йдіть спокійно на ставок.

Тим часом Півник вів розмову з Гусаком.

 

П і в н и к

Буде в нас чудова осінь,

видно це з усіх прикмет.

 

Г у с а к

А чому ж не маю досі

я сьогоднішніх газет?

 

У цю хвилину за парканом почувся верескливий крик Сороки: «Вісті є! останні вісті!»

 

Г у с а к

Це Сорока — наш поштар!

 

І н д и к (буркотливо)

Кожен день на цьому ж місці

ґвалт здійма, як на пожар!

 

У хвіртку вбігла С о р о к а з поштарською сумкою через плече. Скачучи, крутячись на всі боки, вона стала роздавати всім пошту: лист — Курочці, газети — Гусакові, дитячі журнали — Качці, а сама весь час скоромовкою цокотіла.

 

С о р о к а

Вам — газети!

Вам — журнали!

Лист від Ластівки з млина!

А до того, щоб ви знали,

є цікава новина!

Як почула я цю звістку,

аж не вірила словам!

І найпершим розповісти

я схотіла саме вам.

Я спішила, я летіла,

бігла, мчалась напрямки…

 

І н д и к

Та-та-та, заторохтіла!

Викладай свої плітки!

 

С о р о к а

Не плітки, а правда чиста!

Що почула — те й кажу.

Як не вам, то в інше місце

розповісти побіжу!

 

Г у с а к

Ну й біжи, не наша справа!

 

П і в н и к

Ще й образилась, чудна!

 

К у р о ч к а

Все ж, яка така цікава

є у тебе новина?

 

С о р о к а

Отже, знайте: серед звірів

ходить в лісі поговір,

що у вашому подвір’ї

оселився хижий Тхір!

 

П і в н и к

Що таке?!

 

К у р о ч к а

Не може бути!

 

К а ч к а

Жах! Загинуть малюки!

 

І н д и к

Де це ти могла почути?

Це, звичайно, все плітки!

 

С о р о к а

Що ж, виходить — я брехуха?

 

П і в н и к

Ти — базіка, ось хто ти!

 

С о р о к а

Це — образа!!!

 

П і в н и к

Ну, послухай,

Нащо спірку нам вести?

Всім відомо: в цій окрузі

вже давно тхорів нема.

 

І н д и к

А Сорока, любі друзі,

тільки паніку здійма.

 

Г у с а к

Та й в газетах, подивіться,

ні рядка нема про те!

 

С о р о к а

Отже, значить, все дурниця,

що Сорока наплете?

 

Сорока образилась, пересмикнула плечима і попрямувала до хвіртки. Раптом вона побачила біля хвіртки покинуті Тхором піхви від ножа. Схопивши їх, Сорока з голосним вигуком обернулась до птахів.

 

С о р о к а

О! Погляньте!..

 

К у р о ч к а

Що це?

 

П і в н и к

Піхви

від якогось-то ножа!..

 

С о р о к а

Адже тут не клали їх ви?

 

Г у с а к

Ні, це річ якась чужа…

Хтось тут був…

 

С о р о к а (хвалькувато)

А що? Хто правий?

Хто казав?!

 

І н д и к

От тобі й на!

Ну й подія!

 

С о р о к а (захоплено)

Як цікаво!

От цікава новина!!!

 

З цим криком Сорока метнулася до хвіртки і зникла за нею — побігла, щоб швидше розповісти ще комусь про те, що робиться в пташиному дворі. А всі мешканці пташиного двору схвильовано з’юрмилися навколо Гусака, який уважно розглядає піхви.

 

І н д и к (здивовано)

Почала казать Сорока

не брехню… З яких це пір?

 

П і в н и к

Все ж таки це ще не доказ,

що у двір забрався Тхір!

 

Але Гусак ще раз обдивився піхви з усіх боків і сумно похитав головою.

 

Г у с а к

Та-ак!.. Хоч я й недосконало

розуміюсь на ножах,

це — Тхореві причандали!

В с і (злякано)

Тхір між нами!!!

 

К а ч к а

Жах, жах, жах!!!

 

І, охоплені страшним переляком, усі розбіглися хто куди — поховалися в хатках, за хатками… Тільки Півник, який в першу мить теж трохи розгубився, одразу отямився.

 

П і в н и к

Друзі! Може, це помилка!

Друзі! Може, крадькома

Тхір до нас заглянув тільки

та й пішов!..

 

К у р о ч к а й К а ч к а (визирнули з хаток)

Його нема?

 

Тут і Г у с а к з І н д и к о м вийшли, бо їм стало соромно, що вони так переполохалися. Адже обидва вони знають, що зараз небезпеки нема.

І н д и к

Тхір вночі лиш небезпечний —

він, я чув, нічний хижак.

 

Г у с а к

Зауваження доречне,

бо й наука каже так.

 

І н д и к

Якщо Тхір цей вийшов з двору,

ми від лиха втечемо:

зробимо міцні запори

і ворота замкнемо!

 

Г у с а к

Так, але він міг сховатись

десь і в іншому дворі!

 

К а ч к а (плаче)

Як же, як порятуватись

нам і нашій дітворі?!

 

Курочка стала втішати збентежену Качку, хоч і самій їй теж моторошно. А Індик та Гусак обійшли все подвір’я, заглядаючи в усі кутки.

 

І н д и к

Дуже важко розгадати —

де сховатись можна тут!

 

Г у с а к

Закопався десь під хату?

 

І н д и к

Чи кудись забився в кут?..

 

К а ч к а (плаче)

Нам нема куди тікати!!!

 

П і в н и к

Почекайте! Не шуміть!

Ми покличем пса Пірата,

і Тхора він знайде вмить!

У с і (зраділо)

Правда! Правда! Це чудово!

 

Г у с а к

Пес Пірат — наш вірний друг —

має справжній хист на влови!

 

П і в н и к

Пильне око й гострий нюх!

 

Всі дуже зраділи, але Курочка сумно похитала головою і звернулась до Півника.

 

К у р о ч к а

Ах, даремні сподівання!

Ти забув, що пес Пірат

в ліс пішов на полювання,

завтра вернеться назад!

 

К а ч к а (в розпачі)

А до завтра ми загинем!

 

Г у с а к

Зійде місяць, і, як стій,

вийде з схову зла тварина

та й почне собі розбій!

 

І н д и к

Треба зараз повідомить

пса Пірата про біду!

 

К а ч к а

Як? У лісі? Це ж нікому

не під силу…

 

П і в н и к

Я піду!

У с і (вражені)

Що-о?!

 

П і в н и к

Я сам піду до лісу

і знайду Пірата там.

 

К у р о ч к а

Ти ж натрапиш там на лиса!

 

К а ч к а

Попадешся злим вовкам!..

 

Г у с а к

В лісі свійський птах, звичайно,

небезпеку знайде скрізь.

 

П і в н и к (рішуче)

Все ж таки я йду! Негайно!

 

К у р о ч к а (благає його)

Півник! Любий! Схаменись!..

 

П і в н и к

Треба йти!

 

Качка, Індик та Гусак здивовані й захоплені сміливістю Півника.

 

К а ч к а

Який хоробрий!

 

І н д и к

Мужній!

 

Г у с а к

Сміливий без меж!

 

Курочка тяжко зітхнула й кінець кінцем наважилась.

 

К у р о ч к а

Що ж, коли так треба… Добре!

Я іду з тобою теж!

 

Усі зраділи, заплескали в долоні й почали допомагати Півникові й Курочці збиратися в дорогу: принесли їм рюкзаки, поклали в них різні потрібні речі — рушники, харчі тощо, подали мандрівницькі ціпки.

І н д и к

Хоч би швидше там у лісі

з вами здибався Пірат…

Поки ще не зійде місяць,

треба ж вам прийти назад!

 

П і в н и к

З цим не можна зволікати…

Прощавайте! Ми йдемо!

Ще до вечора Пірата

ми сюди приведемо!

 

Півник і Курочка надягли на себе рюкзаки, взяли ціпки й пішли з двору в дальню дорогу до незнаного лісу… Всі провели їх за хвіртку й ще довго махали їм услід руками та хусточками.

 

Г у с а к

Хай щастить в дорозі дальній

вам, сміливцям!

 

У с і

Хай щастить!!!

 

Коли вже не стало видно вдалині сміливих мандрівників, Гусак, Індик та Качка з Каченятами відійшли від хвіртки й мовчки спинилися серед двору.

 

І н д и к

Що ж, ходімо до їдальні!

Треба ж якось далі жить…

 

І вони всі рушили до їдальні — вона десь у глибині двору, за хатками. Коли нікого в дворі не залишилося, деякий час було зовсім тихо. Потім із пня виліз Т х і р. Позіхнув, потягнувся сонно.

 

Т х і р

Поспати зовсім не дали!

Не виспався та й край…

Такий тут шарварок зняли,

що просто хоч тікай!

Зате почув я тут хвальбу,

що є в них пес Пірат…

Хоч він у лісі… й за добу

не вернеться назад!

Розжитись міг би я смачним

і за єдину ніч,

та зовсім не хотів би з ним

зустрітись віч-на-віч!

І якщо приведуть його

зненацька ті птахи,

то буде кепсько…

 

(Замислився, потім зраділо.)

 

Ого-ого!

Даремні всі страхи!

У мене ж в лісі є кума!

Сказати б їй про них:

вона спіймає жартома

цих смільчаків дурних!

Та тільки ж як сказати? Вдень

на це нездатний я…

 

Раптом Тхір прислухався, виглянув за хвіртку.

 

Сорока?! Ну, постій лишень,

викажчице моя!

 

Тхір сховався за пень. Увійшла С о р о к а, незадоволено оглядаючись навколо.

 

С о р о к а

Всюди злагода і тиша,

а для мене — це загин.

Я ж чутками тільки й дишу,

жить не можу без новин!

Я не знаю — як же бути?

Що робити — не збагну:

де б почути, де б здобути

хоч маленьку новину!..

 

(Взялася за свою поштарську торбу.)

 

Зазирнути б в цю торбинку,

прочитати хоч листи,

щоб знайти якусь новинку

і по світу рознести!..

 

Кажучи це, вона витягла з торби кілька листів і тільки-но заходилася їх розпечатувати, як тишком-нишком до неї підкрався Т х і р і зненацька схопив її за хвіст!

 

Т х і р

Ага, базікало! Це ти!

А де мій гострий ніж?!

С о р о к а (намагаючись вирватись)

Ай-ай-ай! Пусти, пусти!

Не ріж мене!.. Не їж!..

 

Т х і р

Про мене нащо ти плела?!

Тепер тобі капут!

 

С о р о к а

Та звідки ж знати я могла,

що ти й насправді тут?!

 

Т х і р

Ну, добре! Я тебе пущу,

базікало дурне!

І навіть щедро заплачу,

та слухайся мене!

 

С о р о к а

Я буду слухатись!..

 

Т х і р

Гляди ж!

Зроби, як я звелю:

у лісі треба чимскоріш

знайти куму мою…

 

С о р о к а (зацікавлено)

А де живе кума твоя?

І хто вона така?

 

Т х і р

Лисиця — ось її ім’я,

живе біля струмка,

ще там такий дубок стримить,

а збоку — комиші.

Отож лети до неї вмить,

щодуху поспіши

і передай — та не барись! —

від імені Тхора,

що Півник з Курочкою в ліс

втекли з цього двора.

Їх слід впіймати та зв’язать,

замкнути під замок!..

 

С о р о к а (хвалькувато)

Як треба щось переказать,

звертайтесь до сорок!

Що цю роботу я люблю —

віддавна кожен зна.

Лечу, лечу!.. Усе зроблю!..

Цікава новина-а-а!!!

 

З таким веселим криком Сорока кинулась до хвіртки і хутко зникла. Тхір подивився їй услід, задоволено й зловтішно посміхнувся і почав гратися ножем, підтанцьовуючи.

 

Т х і р

Я — хижий Тхір,

зубатий звір,

нікого не боюсь!

Як не крути,

як не верти,

а я свого доб’юсь!

Як день мине,

я все смачне

повитягаю з хат.

Ніхто мене

не прожене,

не прийде пес Пірат!

Залізу в пень,

просплю весь день

і місяця діждусь…

На те я Тхір,

зубатий звір,

нікого не боюсь!

 

( З а в і с а )

 

дія друга⇒

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒

Додати коментар