Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Коли зійде місяць (ДІЯ ТРЕТЯ)

Дія третя

 

Вже сонце почало схилятися до заходу. Довгі тіні простяглися через двір пташарні. А досі ще нічого не чути було ні про пса Пірата, ні про Півника з Курочкою… Занепокоєні цим  І н д и к  та  Г у с а к  ходять туди й сюди по двору, поглядаючи на небо, на сонце. Зі своєї хатки визирнула  К а ч к а, стримуючи своїх  К а ч е н я т, які пориваються вийти.

 

К а ч к а

Ну що?

 

Г у с а к

Пірата все не видко!

 

І н д и к

І Півня з Курочкою теж!

 

К а ч к а

А час іде!.. І дуже швидко!

 

І н д и к

А ти за дітьми краще стеж:

щоб не виходили в цю пору,

ти у хатині їх замкни!

 

К а ч к а

Ах, ах! Які там в нас запори! —

Відскочать зразу — лиш дмухни…

 

Г у с а к

Здається, йдуть!

 

І н д и к (виглянувши за хвіртку)

Ні, це Сорока!

 

У хвіртку швидко вбігла С о р о к а. Звичайно, знов чутки несе!

 

С о р о к а

А от і ні! На власне око

сама я бачила усе!..

Це не якісь там небилиці,

а правда: Півник, ваш співак,

і Курочка — вже у Лисиці!

 

І н д и к  і  Г у с а к

Як?! У Лисиці?

 

С о р о к а

Так, так, так!

Вони самі прийшли до неї,

вона їх запросила в дім!..

Вже не втечуть!.. Вона замкне їх!..

Піду та іншим розповім,

яка у мене новина є!

 

І н д и к

Не новина, а справжнє зло!

 

Г у с а к

А де Пірат?

 

С о р о к а

А я не знаю!

Його там зовсім не було…

Ну, я біжу!..

(Зникла за хвірткою.)

 

І н д и к

Страшна подія!!!

 

Г у с а к

Загроза збільшена стократ!

 

К а ч к а

І вже тепер нема надії,

що нас врятує пес Пірат!

 

І н д и к

Що ж нам робити?

 

К а ч к а

Ждати смерті!..

 

Г у с а к

Ні, ні! Так легко не здамось!

 

І н д и к

Нам треба думать, думать вперто —

ачей надумаємо щось!

 

Усі замислились. Раптом Гусак підвів голову і запросив уваги.

 

Г у с а к

О!.. Знаю!..

 

К а ч к а

Що? Кажи скоріше!

 

Г у с а к

А от що: візьмемо папір

та пера і таке напишем,

щоб налякався зразу Тхір!

 

І він пошепки розповів Індикові та Качці — що саме треба написати, щоб налякати Тхора.

 

К а ч к а

Ах, ах! Блискуче! Просто диво!

Чудова вигадка яка!..

 

І н д и к

Недаром вченим та кмітливим

усі вважають Гусака!..

 

Поки вони так висловлювали своє захоплення, Гусак швиденько збігав до своєї хатки й виніс звідти великий рулон міцного паперу і такий же великий каламар.

 

Г у с а к (розстеляє папір)

На цьому аркуші паперу

ми зробим напис…

 

І н д и к

Тільки де ж

нам взяти пера?

Гусак висмикнув пера з власного крила.

 

Г у с а к

Ось вам пера!

 

І н д и к

Ану, за діло! (Всі почали писати.)

 

Г у с а к

Люди теж

таким пером у давні роки

писали завжди…

(Оглядаючи написане.) Молодці!

Заходь-но, Качко, з того боку —

постав знак оклику в кінці!

 

Гусак, Індик та Качка підіймають вгору аркуш паперу — на ньому чіткий напис: «Т У Т  З Л І С О Б А К И !»

 

Г у с а к

Держіть! Я миттю — за гвіздками!..

(Біжить у хату.)

 

І н д и к

А молоток?

 

К а ч к а

Де молоток?

 

І н д и к

Якщо нема, згодиться й камінь!

 

Гусак повернувся з гвіздками, всі взяли камінці й заходилися прибивати напис до тої хатки, що посередині.

 

К а ч к а

Ой, ми побудимо діток!..

 

Та ось напис вже почеплено, всі відступили від нього на кілька кроків, щоб помилуватися зі своєї праці.

 

І н д и к (із сумнівом)

Чи буде користь, чи не буде

з цих грізних слів, таких страшних?

 

Г у с а к

Але ж так завжди роблять люди —

чому б не взяти приклад з них?

 

І н д и к

Принаймні ми хоч це зуміли

самі зробити до ладу.

 

К а ч к а (зітхає)

Що ж, на добраніч, друзі милі!

 

Г у с а к

Ще, може, й пронесе біду!..

 

Усі зайшли до своїх хаток і позамикали за собою двері. На подвір’ї стало тихо й темно, бо сонце вже сховалося за обрій. Раптом з-за дерев виглянув місяць і яскраво освітив пташиний двір. У ту ж хвилину з пня вийшов Т х і р  і оглянувся на всі боки.

 

Т х і р

Здається, все спокійно й тихо!

Всі сплять — великі та малі…

 

Підійшов навшпиньках до хатки, прочитав напис і зневажливо посміхнувся.

 

Ха-ха! Написано для сміху,

немовби тут собаки злі!

Нехай собі цей напис висить,

бо він мені не заважа…

Пора! Зійшов нарешті місяць!

Візьму відмичку та ножа…

 

Дістав з кишені відмичку, підійшов до дверей однієї з хаток і заходився відмикати двері. Але він не встиг це зробити — почув, що хтось іде.

Прислухався і відстрибнув од дверей.

 

Прокляття!.. Грім і блискавиця!..

От-от добрався б до їди,

та хтось іде… (Заглянув за хвіртку.)

Кума Лисиця

чогось припленталась сюди!

 

Тхір сховався за пень. Увійшла  Л и с и ц я, задоволено обдивилася навкруг.

 

Л и с и ц я

От я й прийшла! Зробила коло

і так заплутала сліди,

що пес нізащо і ніколи

по них не кинеться сюди.

Нехай він десь мене шукає —

хоч під землею й на землі…

 

Раптом побачила напис. Відскочила до хвіртки.

 

Ой лихо!.. Це мене лякає!..

Виходить, тут собаки злі?

А я й не знала!.. Що ж робити?

І де мій кум?

 

Т х і р (виходячи з-за пня)

Ха-ха-ха-ха!

Боїшся ти собак сердитих? —

Тікай-но далі від гріха!

 

Л и с и ц я

А як же ти? Тікаймо вкупі!

 

Т х і р

Та де ж собаки?! То брехня!

Нема їх ні в одній халупі!

Я добре чув із свого пня,

як між собою розмовляли

всі мешканці цього двора

й бездарний напис цей чіпляли,

щоб обдурить мене, Тхора!

 

Лисиця одразу заспокоїлась і підійшла до нього.

 

Л и с и ц я

Ось воно що! Тоді — за діло!

(Витягає з-за пояса ніж.)

 

Т х і р

Яке ж то діло?

 

Л и с и ц я

Тобто як?

Я повечеряти б хотіла,

якщо немає тут собак.

 

Т х і р (обурено)

А Півень з Куркою?

 

Л и с и ц я

У мене!

Та то ж на завтра, про запас,

бо на печене й на варене

тут зараз вистачить для нас!

 

Т х і р

Е ні, кумасю! І не пнися!

Що в цім подвір’ї — все моє.

Іди собі до свого лісу

і їж оте, що вдома є.

 

Л и с и ц я

Хіба ж отут твоя барлога?

Цей двір не твій!

 

Т х і р

До часу мій!

 

Л и с и ц я

Так поділись!

 

Т х і р

Не дам нічого!

 

Л и с и ц я

А я сама візьму!..

 

Т х і р

Не смій!!!

 

Лисиця кинулась до одної з хаток, але Тхір миттю наздогнав її і схопив за комір.

 

Л и с и ц я (б’є його торбою по голові)

Ах, скупердяга! Ах, жаднюга!

 

Т х і р (видирає в неї торбу)

Сама — зажера із зажер!

 

Л и с и ц я

Про тебе знає вся округа!..

 

Т х і р

Ось я провчу тебе тепер!!!

 

Розпочалася бійка! У розпалі бійки обидва впустили свої ножі, розгубили торбу, капелюха, відмичку… Раптом у двір вбігли  П і р а т, П і в н и к  та    К у р о ч к а, Б і л о ч к а  і  З а й ч и к. Пірат кинувся до Тхора й Лисиці.

 

П і р а т

Ага! Попалися обоє!

Тепер шануйтесь!..

 

Пірат схопив Тхора за комір, той вирвався. Схопив Лисицю за хвіст — вона теж вирвалась, і обидва хижаки, охоплені жахом, заметушилися по двору, тікаючи від пса.

 

Л и с и ц я

Ай-ай-ай!

Кумасику, ставай до бою!!!

(Сама тікає в найдальший кут.)

 

Т х і р

Нема дурних!.. Сама ставай!..

(Ховається за пень.)

 

Пірат кинувся ловити Тхора, Лисицю. Двері й вікна хаток відчинились. І н д и к  і  Г у с а к  вискочили з хат, приєдналися до Півника і Курочки, які галасують, підбадьорюючи пса. Зайчик прожогом кидається вперед і швидко підіймає та забирає з собою розбійницькі ножі, що їх упустили хижаки. Качка злякано виглядає у віконце.

 

У с і

Отак їх!.. Так!.. Скоріш, Пірате!

Лови Лисицю! Бий Тхора!

Хапай за хвіст!

 

Б і л о ч к а (кидаючи в хижаків шишки)

Ось нате!.. Нате!..

 

У с і

Геть хижаків!!!

 

Лисиця й Тхір кинулись до хвіртки й зникли в лісі. Пірат за ними!

 

У с і (в захопленні загукали, заплескали в долоні)

Ура!!! Ура!!!

 

К а ч к а (визирає з дверей)

Що? Перемога?!

 

П і в н и к

Ку-ку-рі-ку!

Радійте всі! Виходьте з хат!

Від нас загрозу превелику

прогнав наш сміливий Пірат!

 

К а ч к а  з  К а ч е н я т а м и  вийшли з хатки. Всі дякують Півникові й Курочці, потискують їм руки.

 

Г у с а к

Спасибі!

 

І н д и к

Вдячні ми безмірно,

що ви Пірата привели!

 

К у р о ч к а (вказуючи на Білочку й Зайчика)

А це — знайомтесь — друзі вірні,

що в лісі нам допомогли!

Усі обернулися до Білочки й Зайчика.

 

Г у с а к

Спасибі й вам!

 

І н д и к

Ми раді дуже

усім, хто хоче в мирі жить.

 

Б і л о ч к а

А ми з птахами в лісі дружим

і з вами будемо дружить!

 

Тут усі стали обіймати Білочку й Зайчика, потискувати їм руки. Каченята з веселим галасом застрибали навколо. Раптом у двір вбігла  С о р о к а.

 

С о р о к а

Що тут таке? Бенкет? Весілля?

А я й не знала новину!

Чому ж мене не запросили?

 

Б і л о ч к а (сплескує руками)

Яке нахабство! Ну і ну!..

 

З а й ч и к

Не вірте цій хвостатій птиці!

Женіть її з свого двора!

 

Б і л о ч к а

Оця Сорока до Лисиці

носила звістки від Тхора!

 

Усі з обуренням оточують Сороку. Вона крутиться, вертиться, виправдовується.

 

С о р о к а

Мене просили —

я й носила!

Що скажуть — те й перекажу…

 

К у р о ч к а

Так ось яка ти,

язиката!

 

С о р о к а

Адже ж на пошті я служу…

 

Г у с а к

Такий поштар нам не годиться,

що носить звістки від тхорів,

та ще й до кого? — до Лисиці!

Ми знайдем інших поштарів!

 

І н д и к

Безтямна ти навдивовижу!

Хіба ж не знала ти ніяк,

що Тхір — тварина люта, хижа

і що Лисиця — теж хижак:

 

П і в н и к

І ти погодилась охоче

цим хижим нелюдам служить?!

 

К у р о ч к а

А після цього з нами хочеш

справляти свято і дружить?!.

 

С о р о к а (плаче)

Я більш не буду!..

 

Г у с а к

Як не кайся,

але довір’я більш не жди!

 

П і в н и к

І наперед не потикайся

до цього двору!

 

У с і

Геть іди!!!

 

Сороку вигнали з двору. Вона пішла з плачем геть, а всі обурено дивляться їй услід і ніяк не можуть заспокоїтись.

 

І н д и к

До ворогів носила звістки!..

 

Г у с а к

Безглуздя — найстрашніша з вад!

 

К а ч к а

Яка противна крутихвістка!..

 

К у р о ч к а (глянувши за хвіртку, радо)

А ось Пірат!

 

П і в н и к

Біжить назад!!!

 

У двір вбігає  П і р а т, розмахуючи лисячим хвостом. Усі кидаються до нього.

 

П і р а т

Ну, все!.. Прогнав їх через нетрі

на той бік річки, через міст,

за кільканадцять кілометрів!

Ще й одірвав Лисиці хвіст!

Тепер ніколи вже довіку

вони не сунуться сюди!

 

У с і

Пірату слава!!!

 

П і в н и к

Ку-ку-рі-ку!

От ми й позбулися біди!

Усі збираються в коло.

 

І н д и к

Тепер постійно

жить спокійно

ми будем в нашому дворі.

 

К а ч к а

І зможуть діти

скрізь ходити

аж до вечірньої зорі.

 

Б і л о ч к а  і  З а й ч и к

А в лісі, в полі,

в дружнім колі

хороших лісових звірят

всі будуть знати,

як прогнати

злих ворогів зумів Пірат!

 

Г у с а к

Як славний Півник,

наш мандрівник,

щоб з лихом впоратись страшним,

в путь невідому

рушив з дому

і вірна Курочка за ним!

 

П і р а т

І як цей Зайчик

Побігайчик

переборов свій давній страх,

коли дізнався,

що попався,

в лисичу пастку мирний птах!

 

К у р о ч к а

Хижак зубатий,

ворог клятий

вже не підступиться до нас!

 

У с і

Бо нас багато!

Брат за брата

стояти будем повсякчас!

 

П і в н и к

Вже не повірим

хитрим звірам

і в пастку не попадемо!

 

У с і

А добрим звірам,

друзям щирим

з привітом руки подамо!

 

Усі побралися за руки й почали танок у веселому колі. Надходить світанок нового дня.

 

( З а в і с а )

 

                              дія перша                                         дія друга

повернутися до: Вірші Наталі Забілої⇒

Додати коментар